Вільгельм Райх – австрійський психіатр, представник неопсихоаналізу.Був засновником терапії, орієнтованої на тіло. Він був учасником психоаналітичного гуртка у Відні та проводив навчання для початківців аналітиків. У своїй терапевтичній роботі з часом почав наголошувати на важливості фізичних аспектів характеру індивідуума, особливо на патернах хронічних м’язових «затисків», які він називав тілесним панциром. Він також характеризував рольсуспільства у насаджуванні заборон, що стосуються інстинктивного– особливо сексуального–життя індивідуума. За вченням Райза, характер складається зі звичних станів та відносин пацієнта, його реакцій різні ситуації. Він включає в себе ставлення до речей і цінності, стиль поведінки (сором'язливість, агресивність тощо), фізичні пози, звички триматися і рухатися тощо.
Райх почав із застосування техніки характерного аналізу фізичних поз. Він аналізував докладно пози пацієнта та звичку триматися, щоб дати пацієнтам усвідомити, як вони придушують життєві відчуття, пов’язані з різними частинамитіла. Райх просив пацієнтів посилювати певний затиск, щоб краще усвідомити його, відчути його й виявити емоцію, пов'язануз цією частиноютіла. Він побачив, що тільки після того, як стримувана емоція знаходить своє вираження, пацієнт може зовсім відмовитися від хронічноїнапруги чи затиску. Поступово Райх почав прямо працювати з затиснутимим'язами, розминаючи їх руками, щоб вивільнити «ув’язнені»у них емоції.
Усі без винятку пацієнти казали, що проходили у дитинстві періоди, коли вчилися придушувати свою ненависть, тривожність, сексуальність або вираження любові певними діями, що впливають на вегетативні функції (стримування дихання, напруга м'язів і т.п.). Зрештою виникав своєрідний м’язовий «панцир». Його функція – захист від незадоволення. Проте організм «оплачує»такий захист втратою здатностівідчувати йзадоволення.
У своїй роботі над м'язовим панциром Райх виявив, що хронічні м'язові затиски створюють три основних біологічних порушення: тривожність, гнів сексуальне порушення. Він дійшов висновку, що фізичний (м'язовий) і психологічний панцир –одне й те саме. Райх виявляв, що в міру того, як його пацієнти розпускають свій панцир, чимало сторін їхньої особистості спонтанно змінюються. Жорсткий невротичний контроль змінюється здатністю до саморегуляції.
При роботі з м’язовим панциром Райх з’ясував, що звільнення хронічно затиснутих м'язів часто породжує особливі фізичні відчуття – тепла чи холоду, поколювання, сверблячки або ж емоційного піднесення. Він вважав, що це відчуття творяться у результаті вивільнення вегетативної чи біологічної енергії.
Райх стверджував, що м'язовий панцир утворює сім основних захисних сегментів. Ці сегменти утворюють сім приблизно горизонтальних кілець під прямим кутом до тулуба і хребта. Основні сегменти панцира містяться у областях очей, рота, шиї, грудях, діафрагми, животай тазу. ЗаРайхом, оргонна енергія природно тече угору й униз по тілупаралельно хребту. Кільця панцира формуються під прямим кутом до цих потоківі перешкоджають їм. Райх вказує, що невипадково у нашій західній культурі сформувався стверджувальнийрух голови вгору-вниз, унапрямі потоку енергії тілом.Заперечний жерух голови з боку убік – це рух утворення панцира, захисту, що перетинає цей потік. Сімь сегментів райхівського панцира викликають асоціацію з сімома чакрами йоги, хоча відповідність недосить точна.
Розпускання панцира здійснюється трьома засобами: 1) накопичення у тілі енергії у вигляді глибокого дихання; 2) прямий вплив на хронічні м'язові затиски (через тиск, защипувания ), щоб розслабити їх; 3) підтримування взаємодії з пацієнтом – розгляд опору та емоційних обмежень, що спричинили появу цих затисків.
1. Очі.Захисний панцир очей виявляється у нерухомості чола і «порожньому» виразіочей, що ніби дивляться через нерухому маску. Розпускання здійснюється задопомогою розкривання пацієнтами очей так широко, як можливо (як від страху), щоб мобілізувати повіки йчоло у примусовому емоційному вираженні, і вільними рухами очей– по колу і з боку в бік.
2. Рот. Оральный сегмент включає м'язи підборіддя, горла і потилиці. Щелепа може бути занадто вузька, неприродно розслаблена. Цей сегмент утримує емоційне вираженняплачу, крику, гніву, кусання, смоктання, гримасування. Захисний панцир можна розслабитишляхом імітації плачу, проголошення звуків, що мобілізуютьгуби, кусання,блювотних рухів і задопомогою прямоїроботи з відповідними м'язами.
3. Шия.Цей сегмент включає глибокі м'язи шиї. Захисний панцир утримує переважно гнів, крики і плач. Прямийвплив на м'язи углибині шиї неможливий. Тому важливим засобом розпускання панцира є крики, блювотні рухиі т.п.
4. Груди.Грудної сегмент включає широкі м'язи грудей, м'язи плечей, лопаток, руки, кисті рук. Цей сегмент стримує сміх, сум, пристрасність. У стримуваннідихання, щоб ридушитибудь-який емоції, задіяні значною груди. Панцир можливо розпустити задопомогою роботи над диханням, особливо здійсненням повного видиху. Руки йкистімають влучно бити, рвати, щоб пристрасно вимагати чогось.
5. Діафрагма. Цей сегмент включає діафрагму, сонячне сплетіння, внутрішніоргани, розташовані у цьому місці, м'язи нижніх хребців. Захисний панцир виявляється у вигиніхребта вперед.Отже, коли пацієнт лежить, між нижньоючастиною спини і кушеткою залишається значний проміжок. Видих виявляється важчим відвдиху. Панцир тут утримує переважно сильний гнів. Потрібно значною мірою розпустити перші чотири сегмента, як можливість перейти до распусканняп'ятого. Знову ж за допомогою дихання і провокування блювотного рефлексу. (Люди, які мають сильні блоки у цьому сегменті, мало здатні до блювання).
6. Живіт.Сегмент живота включає широкі м'язи живота і м'язи спини. Напруга поперекових м'язів пов'язана зі страхом нападу. Захисний панцир на боках створює страх лоскоту,пов'язаний із придушенням злості, неприязні. Розпускання панцира у цьому сегменті порівняно нескладне, якщо верхні сегменти вже відкрито.
7. Таз.Останній сегмент охоплює всі м'язи тазуі нижніх кінцівок. Чим сильніший захисний панцир, тим сильніше таз вигнутийназад. Сідничні м'язи напружені йболючі. Таз ригідний і несексуальный. Тазовый панцир служить для придушення гніву, задоволення. Порушення (тривожність) виникає від придушення відчуттів задоволення, неможливостіповністю переживати задоволенняу цій сфері. Панцир можливо розпустити,мобілізувавши таз. Це може бути биття ногами й удари по кушетці тазом.
Райх виявив, що в міру того, як пацієнти знаходять здатність повної «генитальної віддачі», фундаментально змінюється і весь стиль їхнього життя. Повертається відчуття щирості, єдності відчуття і тіла, втрачені ще у період раннього дитинства. Згодом ті з пацієнтів, хто у житті виконував свою роботу механічно, шукають нову роботу, більш відповідну до їхніх потреб і бажань. Виявляють нові інтереси та вміння. За Райхом, захисний панцир – це основна перешкода на шляху до зростання. Він писав, що «затиснутий своїм захисним панциром, індивідум неспроможний розпустити його. Він здатний також висловити найпростіші біологічні емоції. Йому знайоме лише відчуття лоскоту, а не оргоністичного задоволення». Райх розглядав тіло й розум як нерозривну єдність.
Райх вважав, що хронічнанапругаблокуєенергетичні потоки, які є воснові сильних емоцій. Захисний панцир не дає людині переживати сильні емоції, обмежуючи і спотворюючи почуття. Блокування емоції можна позбутися тільки повною мірою відчувши її.
Науковець не відчував оптимізму щодо можливого ефекту своїх відкриттів. Він вважав, більшість людей через свій сильний захист не здатні зрозуміти його теорію і будуть спотворювати його ідеї.
