Едуард Брадфорд Тітченер (1867-1927), навчаючись в Оксфорді захопився теоріями Вундта, деякий час працював під його керівни1цтвом в Лейпцігу. Мав намір запровадити експериментальну психологію в себе на Батьківщині – в Англії, проте його колеги-співвічизники сприйняли цю ідею не з захопленням. Згодом переїхав в США, де й працював. За допомогою досліджень своїх студентів Тітченер зумів накопичити значний експериментальний матеріал, під його керівництвом було написано понад 50 докторських дисертацій з психології. Таким чином Тітченер створив власну систему, яка отримала назву структуралізм, яку він вважав «єдиною, яка достойна уваги». Переклав багато праць Вундта з німецької на англійську мову. Опікувався кар’єрою своїх учнів, особливо жінок в тому сенсі, що намагався відкрити шлях в психологію як науку вченим-жінкам, що не було популярним на той час.
Зміст структуралізму Е.Б.Тітченера Згідно Тітченеру, предмет психології полягає у вивченні безпосереднього свідомого досвіду, оскільки саме такий досвід залежить від досліджуваного суб’єкта. Всі інші науки окрім психології не залежать від досвіду суб’єкта. Теорія Тітченера отримала назву структуралізм – система психології, яка має справу з свідомим досвідом, залежним від досліджуваного суб’єкта (цей термін застосовувався лише відносно Тітченерового підходу).
Помилка стимула. При вивченні свідомого досвіду, як застерігав Т., не можна допускати так званої помилки стимулу - тобто змішування психічного процесу сприйняття об’єкту і впливу самого об’єкта. (Наприклад, коли спостерігачі бачать яблуко, і кажуть, що це просто яблуко, не вказуючи на колір і форму, які вони теж сприймають, то вони здійснюють «помилку стимулу». Об’єкт спостереження на думку Т., повинен описуватися не буденною мовою, а мовою термінів усвідомленого ним сприйняття. )
Суть свідомого досвіду . Тітченер визначав свідомість як суму наших переживань, існуючих в даний момент часу, а розум як суму наших переживань, накопичених протягом життя. Свідомість і розум багато в чому схожі, за винятком того, що свідомість включає в себе психічні процеси, які відбуваються в даний момент, а розум містить в собі загальний підсумок цих процесів.
Структурна психологія являла собою чисту науку, що не мала прикладного значення. Тітченер зауважував, що в її задання не входить лікування хворої психіки, зміни людської свідомості чи реформування суспільства. Її єдино правильною метою є відкриття суті чи структури психіки. Він був переконаний, що вчені не повинні турбуватися про практичне застосування своїх досліджень. З цієї причини він заперечував проти розвитку дитячої психології, зоопсихології та інших напрямків, які не включали в себе самоаналіз і не підходили для його пошуків суті свідомості.
Інтроспекція. Спосіб інтроспекції, або самоспостереження, у Тітченера полягав у тому, що спостерігачі повинні були описувати стан своєї свідомості, а не стимули, які вони сприймають (приклад з яблуком). Люди, які були в якості досліджуваних, вивчали вплив різноманітних стимулів і проводили тривале і детальне самоспостереження своїх переживань. (Виконуючи дослідження органічної чутливості, спостерігачам вводились зонди в шлунок, з якими воно ходили весь день…Досліджувались відчуття при природних фізіологічних процесах людини…Експерименти викликали подив, різні чутки і навіть називались небезпечними.) Називаючи іноді в своїх працях досліджуваних реагентами (у хімії таким терміном називають пасивний реактив, який використовується для виявлення певних реакцій), Тітченер розглядав їх в якості машин, механічно записуючих пристроїв. Така концепція була властива всій експериментальній психології першої половини 20 століття.
Правила наукового експерименту. Тітченер вважав, що інтроспективне спостереження теж повинно бути експериментальним. Відповідно до цього він виділив основні правила наукового експерименту, яких сам чітко дотримувався:
- експеримент являє собою спостереження, яке може бути повторене, ізольоване, виміряне;
- чим частіше можна повторити спостереження, тим чіткіше можна побачити досліджувані явища і детально їх описати;
- чим строгіше дослідник може ізолювати спостереження від впливу зовнішніх факторів, тим простішою стає його задача і тим менша небезпека піти по хибному шляху;
- чим ширші можливості дослідника варіювати спостереження, тим чіткіше проявлятиметься однотипність досліду і тим більше шансів вияву закономірностей;
- все лабораторне обладнання, прилади та інструменти створюються, виходячи з мети дати вченому можливість повторити, ізолювати, варіювати свої спостереження.
Елементи свідомості. Згідно Тітченеру, психологія має 3 основні завдання:
- розділення свідомих процесів на найпростіші складники;
- визначення законів, за якими відбувається їх об’єднання;
- зв'язок елементів свідомості з фізіологічними станами.
Основна частина досліджень Тітченера була присвячена першому завданню – визначенню елементів свідомості. Він запропонував вважати трьома основними елементами структури свідомості відчуття, образи і емоційні стани.
- Відчуття є основними елементами сприйняття і даються нам у вигляді звуків, візуальних образів, запахів та інших переживань, які викликаються в нас фізичними об’єктами оточуючого середовища.
- Образи являють собою елементи ідей і відображають переживання, які не пов’язані з даним моментом, - наприклад, ті, що відбуваються в нашій пам’яті.
- Емоційні стани є вираженням душевних переживань і проявляються в таких почуттях як любов, ненависть, печаль.
Критика структуралізму.
В кінці свого життя Тітченер почав кардинально міняти систему власних поглядів. Передусім, він відмовився від своїх міркувань стосовно психічних елементів. Замість цього він почав стверджувати, що психологія повинна вивчати не базові психічні елементи, а переважно відмінності в процесах сприйняття, оцінюючи такі характеристики як якість, інтенсивність, тривалість, чіткість. Згодом він почав піддавати сумніву навіть сам термін «структурна психологія» і почав називати свій напрям екзистенціальна психологія.
Внесок структуралізму в розвиток психології:
- дане чітке визначення свідомому досвіду;
- кращим методом дослідження свідомого досвіду було самоспостереження;
- в різноманітних галузях діяльності людини застосовуються інтроспективні звіти, що включають в себе складні логічні розмірковування;
- інтроспекція стала вважатися дійсно науковим методом.
48. Розвиток експериментальної психології в Структуралізм Е. ТІТЧІНЕРА.
Е. Тітченер (1867-1927) розвивав в Америці Вундтовской традиції і його розуміння психології як науки про безпосередньому досвіді. Свою науку він назвав структуралізмом і наполягав на протиставленні її активно розвивається в той час в Америці функціоналізму Брентано і Джеймса. Тітчінер висував такі ідеї щодо дослідницького апарату психології (предмет, методи, завдання, цілі).
1. Предметом структурної психології є структура свідомості, що розуміється як сукупність окремих елементів, що мають елементарну природу і не піддаються подальшому аналізу.
2, Мета структурної психології - вивчення структури свідомості через вивчення цих елементарних частинок, тобто вивчення способів їх структурування і складених в результаті різних комбінацій, коли досліднику необхідно відповісти на питання про те, чому створюється саме така комбінація.
3, Висуваються такі завдання психології як науки:
- Розкласти душевний стан на найпростіші складові частини;
- Знайти закони з'єднання цих частин;
- Привести ці закони в зв'язок з фізіологічної організацією.
4. Методом дослідження повинна бути інтроспекція, але суть її у Тітчінера полягає в тому, що випробуваному необхідно дійти до «чистого змісту свідомості» без втручання фізичних характеристик стимулу («помилка стимулу"), підміняють саме явище і ті безпосередні відчуття, які відчуває випробуваний. Цей метод називається аналітичної інтроспекцією. Структуралізм Тітчінера містить наступні ідеї.
1. Відчуття, образи й почуття є первинними елементами свідомості і основою для побудови будь-якої складної комбінації.
2. Відчуття і почуття мають якість, інтенсивністю, чіткістю і тривалістю.
3. Образи виступають у свідомості як сліди колишніх відчуттів і мають більшу чи меншу виразність.
4. Увага і мислення мають сенсорну природу і не містять нового елементарного процесу, тобто якоюсь третьою «внечувственних» одиниці, що обумовлює характер протікання розумового процесу.
