57.Сутність матеріалістичного розуміння історії

 
Згідно матеріалістичного розуміння історії визначальну основу суспільного буття становить матеріальне виробництво, або виробництво матеріальних благ. кожне нове людське покоління отримує як спадок від попередніх поколінь і яке воно розвиває, з тим, щоб передати наступному поколінню. У суспільному виробництві свого життя люди вступають у необхідні, незалежні від їхньої волі відносини - виробничі відносини, які відповідають певному щаблі розвитку їхніх матеріальних продуктивних сил. Сукупність цих виробничих відносин складає економічну структуру суспільства, на якій підноситься юридична й політична надбудова і якій відповідають певні форми суспільної свідомості. Спосіб виробництва матеріального життя обумовлює соціальний, політичний і духовний процеси життя взагалі. На певному ступені свого розвитку матеріальні продуктивні сили суспільства приходять у суперечність з існуючими виробничими відносинами. З форм розвитку продуктивних сил ці відносини перетворюються в їх окови. Тоді настає епоха соціальної революції. Зі зміною економічної основи відбувається переворот у всій величезній надбудові. Не можна судити про подібну епоху перевороту по її свідомості (точно також як не можна судити про окрему людину на підставі того, що сам він про себе думає). Свідомість треба пояснити з суперечностей матеріального життя, з існуючого конфлікту м / у громадськими продуктивними силами і виробничими відносинами. Жодна громадська формація не гине раніше, ніж розвинуться всі продуктивні сили і нові більш високі виробничі відносини ніколи не з'являються раніше, ніж дозріють матеріальні умови їх існування. Вчення Маркса і Енгельса (про суспільні відносини виробництва) стало ключем для наукового пояснення історично сформованого переходу від феодального (кріпосницького) суспільства до капіталістичного ладу. Рабовласництво, кріпацтво, наймана праця вперше були зрозумілі як історично необхідні форми розвитку продуктивних сил суспільства. 
Матеріалістичне розуміння історії дало ясний і недвозначну відповідь на запитання: як це можливо, що люди самі творять свою історію, якщо ні зовнішня, що оточує їх природа, ні їхня власна людська природа від них не залежні? Згідно з цим вченням, ні те, ні інше не визначає характер суспільного устрою та історію людства, а визначаються ється лише розвитком суспільного виробництва, яке являє собою двосторонній історичний процес: з одного боку, зміна людьми зовнішньої природи, а з іншого - зміна самої людської природи , розвиток людини.