55.Сумнів, cogito, дуалізм, нативізм і проблема методу в філософії Р. Декарта.

 
Декарт доводив, що наше власне Я – єдина реальність, в існуванні якої неможливо сумніватися, в той час як реальність зовнішнього світу є сумнівною. Безліч різноманітних передсудів, які заповнюють наш розум, які ми некритично перейняли від нашого оточення (інших людей) і які сплутують наше мислення і спричиняють різні помилки. найперше, що нам потрібно зробити, – це очистити наш розум від усіх таких передсудів і залишити лише ті ідеї, які є справді надійними, певними, безсумнівними. Маючи такий надійний фундамент, ми можемо звести на ньому будівлю істинного, наукового знання про дійсність.Слід спробувати піддати сумніву усі наші ідеї і знайти щось, у чому неможливо сумніватися. Ця процедура називається методологічним сумнівом. 
є принаймні одна річ, у якій неможливо сумніватися, – сам сумнів. Оскільки ми сумніваємося, то ми не можемо сумніватися в тому, що ми сумніваємося. Отже, наш сумнів, який видавався таким руйнівним для усіх наших ідей, сам виявляється ідеєю, яку ми маємо визнати безсумнівною. Сogito: Сумнів – це форма мислення. Сумніватися – означає мислити. А моє мислення означає моє існування. (Якби мене не існувало, я, поза всяким сумнівом, не міг би мислити.) Я мислю, отже, я існую. Я існую як мисляча, розумна річ, як свідомість (не як тіло – існування мого тіла усе ще залишається сумнівним). Дуалізм: З одного боку, субстанція, як начало, є об’єктивним, вічним матеріальним тілом, котре для свого існування не потребує причини. Це – протяжна субстанція, реальне тіло. З іншого боку, філософ допускав нематеріальну, ідеальну, “мислячу субстанцію”, котра існує незалежно, сама по собі. Отже, Декарт визнавав два незалежних начала – матеріальне і ідеальне. В цьому і полягає його дуалізм. Людину він розглядав як механічне поєднання цих 2 субстанцій. Дуалізм субстанцій не давав змоги вирішити проблему пізнання світу, тому Декарт ввів третю субстанцію-Бога, яка зумовлювала їх єдність і можливість пізнання навколишнього світу. Нативізм: Декарт розробив вчення „вроджених ідей”, які, на його думку, приховані в глибині інтелекту й можуть бути усвідомлені лише інтуїтивно. Це ідея Бога, аксіоми математики тощо. Проблема методу: Декарт сформулював чотири основні правила наукової дедукції: 
Перше правило – визначення принципів, начал. Друге правило – аналітичне вивчення природних явищ, тобто слід ділити складну проблему на простіші, і робити це доти, поки речі не стануть ясними і очевидними. Третє правило – мислити необхідно логічно, по порядку, починаючи з предметів найбільш простих і тих, що легко пізнаються, щоб перейти від них до складніших. Четверте правило – досягнення повноти знань, послідовність і ретельність дедуктивного виведення, докладний огляд всіх ланок.