Категорії "буття" і "субстанція" в історичному розвитку.

 
Світ – це визначене буття, універсальна предметність, в якій людина самовизначається як суб’єкт діяльності, котрий створює власний світ – світ людського буття. Неможливо зрозуміти предмет онтології, з чим вона має справу без ґрунтовного вивчення того, як змінювалося уявлення про буття,його властивості в ході історичного розвитку філософії. 
Однією з центральних проблем онтології є проблема виділення серед можливих видів світового буття якогось субстрату конкретних видів буття, що у філософії пов’язано з обґрунтуванням категорії «субстанція». Категорія субстанції(від лат. substantia – те, що покладено в основу). У загальних рисах субстанцію розуміли як основу світу, абсолютне буття, яке існує безвідносно. Це є буття, яке визначає все суще. 
Крім основного значення, поняття «субстанція» мало й більш конкретні: 
– незмінна основа мінливих явищ. У цьому значенні субстанцією можна вважати атоми Демокрита, монади Лейбніца, речовину (матерію) матеріалістів XVII-XVIII ст.; 
– субстрат як носій певних властивостей, те, що зв’язує властивості в щось єдине. У даному разі під субстанцією розуміється тіло, річ, речовина. 
Проблема субстанції виникає тоді, коли людська думка з усім різноманіттям речей і подій миру прагне знайти незмінну і стійку єдність, виявити такий глибинний вид буття, який послужить причиною появи всіх інших видів буття, а сам не має інших причин існування, окрім самого себе. Зіставлення духу і матерії як двох різних субстанцій породжує концепції відповідно ідеалістичного або матеріалістичного типу. 
Матерія є однією із субстанцій. Природу також можна розглядати як одну із субстанцій (наприклад, як це має місце у Б. Спінози), припускаючи матеріальну основу, що забезпечує життя людини (гідро-, атмо- і біосфера). 
Таким чином, матерія – це філософська категорія, яка відображає загальні універсальні властивості навколишнього світу. Вона існує лише в різноманітті конкретних об’єктів, через них, а не поряд з ними. У цьому визначенні підкреслюється, що об’єктивна реальність існує незалежно від свідомості (первинн а щодо неї) і є джерелом наших знань (відображається нашою свідомістю). Матерія має атрибутивні властивості: 
– абсолютність (вона єдина об’єктивна реальність, яка є причиною для самої себе, вона вічна, незнищувальна); 
– невичерпність різноманітності матеріального світу; 
– системно-структурна упорядженість матерії 
28.