5. Відмінності суспільного пізнання від природничо-наукового

 
Специфіка соціального пізнання, його особливості можуть бути розкриті в порівнянні з природничо-науковим пізнанням. Відмінності між цими видами пізнання визначаються відмінністю областей об’єктивної дійсності, що досліджуються ними – природи і суспільства. Характеризуючи специфічну суть суспільства як об’єкта соціального пізнання на відміну від до-соціальних рівнів матерії – об’єктів природничо-наукового пізнання, вбачаємо її в людській діяльності, що завжди включає в себе постановку цілей і їх реалізацію.Суспільна форма руху матерії відрізняється незрівнянно більш високими, ніж в природі, темпами розвитку, що також визначає в значній мірі особливості соціального пізнання. Специфіка соціального пізнання визначається передусім його предметною областю. Предметом соціального пізнання є людина, її діяльність, культура, що представляють собою найважливіші органічно взаємопов’язані елементи суспільного життя.У соціальному знанні на відміну від природничо- наукового людина одночасно виступає не тільки як суб’єкт, але і як об’єкт соціального пізнання. На відміну від біологічних типів організації і використання інформації, регулюючих життєдіяльність організмів, людина здійснює свою життєдіяльність і регулює свої відносини з середовищем на основі використання не тільки свого індивідуального, але і надіндивідуального досвіду, зафіксованого в культуріУ наш час, коли від людини потрібне не тільки оволодіння знаннями, але і залучення його до збагнення вищих цінностей людського буття, духовно-етичного, естетичного і екологічного розвитку, без яких неможливо практичне втілення в напрямі гуманізації результатів соціального і органічно інтегрованих з ним результатів розвитку природничо-наукового і технічного знання, оволодіння культурою набуває особливе значення.Особливу важливість набуває усвідомлення того, що вдосконалення комп’ютерної техніки і сучасних технологій в різних сферах суспільного виробництва, форм організації і управління народним господарством не досить без вдосконалення людини. 
Тваринний світ розвивається на основі пристосування, адаптації до умов життя, до середовища. Історія розвитку суспільства твориться шляхом перетворення навколишнього середовища, реалізації людських цілей і цінностей в діяльності, на основі якої створюються умови для життя суспільства і особистості. Саме тому діяльний підхід до розуміння соціальності є найважливішим, інтегральним, методологічним принципом, пронизуючим все соціальне пізнання.