4. Будова суспільства. Соціальні відносини. Соціальні групи.

 
Проблема будови суспільства як соціальної системи завжди була однією з центральних у соціології. Так, ще О. Конт, окреслюючи предмет дослідження своєї соціальної статики визначив, що вона — це соціальна анатомія, що вивчає будову соціального організму, котрий складається з великої кількості соціальних елементів. 
Що ж є складовими суспільства як соціальної системи? Зрозуміло, що первинною одиницею будь-якої соціальної системи є індивід. Він, будучи істотою соціальною, перебуває у тісному взаємозв'язку з іншими індивідами, утворює з ними різні соціальні групи та соціальні спільності, що теж є складовими суспільства. Будову ж будь-якої соціальної системи, у тому числі й суспільства, доповнюють соціальні зв'язки, соціальні відносини та соціальні інститути. Таким чином, можна дати таке визначення соціальній структурі суспільства. 
Соціальна структура суспільства — це сукупність взаємозв'язаних і взаємодіючих між собою соціальних груп, спільностей та інститутів, пов'язаних між собою відносно сталими відносинами. 
Отже, соціальна структура суспільства являє собою будову цієї соціальної системи, визначає характер взаємозв'язків і взаємовідносин між її складовими частинами. 
С успільні відносини — це відносини між людьми, які встановлюються в процесі їх сумісної практичної та ду¬ховної діяльності. Основою для формування суспільних відно¬син є індивідні відносини, проте суспільні відносини мають свою специфіку.В суспільних відносинах як відносинах між соціальними спільностями досить помітним є інтегратив¬ний та управлінський характер щодо економічних, політичних, ідеологічних відносин. Очевидним є той факт, що суспільство є не однорідним, а структурованим, тобто складається з різноманітних соціаль¬них груп. Соціальні групи є опосередковуючою ланкою між людиною та суспільством — кожна людина безпосередньо входить в одну або декілька соціальних груп, а вже через них — в суспільство. Соціальна група — це сукупність людей, об'єднаних спільними інтересами та спільною справою. За¬гальноприйнятим є виділення малих, середніх та великих соціальних груп. Малі соціальні групи є мало чисельними, їх члени об'єднані спільною діяльністю і перебувають у безпосередньому (і емоційному) стійкому спілкуванні один з одним. До них нале¬жать: сім'я, первинні виробничі об'єднання (бригади), сусідські спільноти, шкільні класи чи студентські групи, військові підрозділи, тощо. Розрізняють формальні і неформальні малі групи. Перші складаються у відповідності з наперед установле¬ними і, як правило, офіційно зафіксованими цілями, інструк¬ціями, статутами. Другі формуються на основі особистих сим¬патій чи антипатій, любові, дружби тощо. Середні соціальні групи є більш чисельними об'єднаннями людей. Це мешканці одного села чи міста, працівники певного заводу чи фабрики, установи, викладачі та студенти одного ви¬щого навчального закладу тощо. Бони мають різні основи фор¬мування — від стихійної, наприклад, склад односельців, до ви¬робничої —- для досягнення певної мети, вирішення тих чи інших соціальних завдань. їх називають ще колективами. Великі соціальні групи — це багаточисельні об'єднання лю¬дей. Сюди входять етнічні спільності, вікові групи, об'єднання за статтю та інші. Се¬ред великих соціальних груп найважливіша роль належить кла¬сам. Існування класів констатували багато мислителів. З май¬новим розшаруванням пов'язували його ще Платон та Аристотель. В сучасній філософії переважає марксистська теорія класів. Це великі соціальні групи, які характеризуються такими соціально-еко¬номічними ознаками: місцем у певній історичній системі суспільного виробництва, відношенням до засобів вироб¬ництва, роллю у суспільній організації праці, способом отри¬мання і часткою прибутку. Головна класоутворююча ознака — це відношення до засобів виробництва. До великих соціальних груп відносяться також так звані соціальні верстви, тобто перехідні або проміжні групи, які не мають ознак класу (часто їх називають прошарком), напри¬клад, інтелігенція, частина якогось певного класу (наприклад, кваліфіковані робітники).