1.антропосоціогенез:сутність головні етапи та форми

 
Важливе значення в інтерпретації духовної та матеріальної сутності людини та шляхів соціального розвитку має концепція про походження людини та її свідомості.. Наука, яка вивчає питання проблем взаємодії між людиною, соціумом та культурою отримала назву антропосоціогенезу.На даний час вже існує кілька підходів до питання вирішення проблеми становлення людини. Вони могли існувати ще в ранній період, який пов’язаний перш за все з міфологічними питаннями про те як людина народжується з натуральних стихій: із землі, води та повітря. Натомість  міфологічний світогляд був замінений релігійним. В основі релігійного світогляду лежала модель креаціонізму, тобто генезис світу і людини. Для кожної релігії було притаманним питання про божественне походження життя та буття людини; душу як джерело життя, яка собою виділяє людину з царства фауни.Специфічною формою креаціонізму виступає науковий креаціонізм. Свій розвиток він отримав завдяки протестантському фундаменталізму, поширеному в США у 60 та 80 роках ХХ століття, а також пов’язаний з посиленою боротьбою з науковим еволюціонізмом. Бо для наукового креаціонізму є характерною відмова від будь – яких спроб використовувати наукові досягнення про природу для переінтерпретації вчення Біблії про генезис світу.Природознавчі наукові уявлення про походження людини можуть виникати і по мірі розвитку таких наук як біологія, антропологія та генетика. У другій половині ХІХ століття найбільшої популярності набуває теорія еволюції Чарльза Дарвіна. Відомо, що Дарвін обґрунтовував цю ідею на основі появи різного роду тварин в процесі еволюції. Як відомо, в основі цієї теорії лежить природній відбір.Людська психіка та здатність мислити, працювати є посиленими інстинктами природнього відбору, тому що нижчі форми є у тварин. Теорія еволюції намагалася розчинити людину у царстві фауни. В тім Чарльз Дарвін не дав відповіді на запитання, що стало причиною виокремлення людини зі світу фауни. На це питання намагався відповісти Фрідріх Енгельс у теорії походження людини. Енгельс хоч і вказує на низку натуральних та соціальних факторів утворення людини, проте виділяє працю як результат перетворення мавпи в людину.Праця виступає як сукупність діяльності , спрямованої на оновлення природньої речовини з використанням його знаряддя. Трудова діяльність є властивою людям виступає у ролі існування людського суспільства. Згідно позиції сучасної науки, еволюція є основоположним фактором   багатоманітного життя Всесвіту (лат. Universum). Це зумовлене розвитком нової молодої науки у 80 –х роках ХХ століття – синергетики. Синергетика – це наука про самостійні організовані системи, процеси самоорганізації.Досягнення сучасного природознавства є свідоцтвом про тривалий вік Землі, еволюційних процесів та тривалості історії людства. Антропогенез як результат становлення та еволюції людини носив здебільшого тривалий процес еволюції , будучи нерозривним з соціогенезом (процесом становлення суспільства). Тому становлення людини і соціуму – це дві сторони тісно пов’язаних взаємовідносин єдиного за своєю природою процесу, який стали називати антропосоціогенезом. Тривав він близько трьох мільйонів років до нашої ери.Антропогенез відіграв важливу роль у забороні близьких споріднених відносин та утворенню екзогамії – шлюбних відносин з членами іншої спільноти. Тобто екзогаміє дала можливість переходу від тваринного стада до простої і зручної форми спільного товариства – первісно – родової спільноти.Науковці виділяють такі моделі антропогенезу, розвитку людини та культури:1) Ігрова модель Йохана Хейзинга – полягає у тому, що гра розглядається як основа походження релігії, мистецтва, права та філософії, як певна форма вільної креативної дії, в якій людина може втілити свою свободу. 2) Психоаналітична модель Зігмунда Фрейда – полягає у виникненні культури та людини в результаті появи культу, фундаментальною соновою якого слугує тотем та табу. Їхнє зародження стало результатом Едіпової драми, розіграної у первісній орді, пов’язане з повстанням синів проти свого батька.3) Семіотична модель – розглядає культуру як знакову символічну дійсність, як основу та посередника між людиною та світом, що виявляється через мову