Безстатеве розмноження — біологічний процес, у якому організм створює генетично подібну або ідентичну копію себе без вкладення генетичного матеріалу іншого індивідуума. Бактерії та археї діляться безстатево бінарним поділом[en] (який, проте, може бути асиметричним), віруси використовують клітини інших організмів для отримання нових вірусів, проте зазвичай не вкладають у нові віруси генетичний матеріал клітин-хазяїв, багатобезхребетних тварин (наприклад, гідри) та дріжджів зазвичай розмножуються брунькуванням, міцеліальні грибирозмножуються за допомогою росту міцелію.
Ці організми не мають різних статей і здібні до «розщеплення» себе на два або більше індивідууми. Деякі безстатеві види, подібно до гідри, можуть також розмножуватися статевим шляхом. Бактерії також інколи можуть обмінюватися генетичною інформацією за допомогою горизонтального переносу генів, а дріжджі — спаровуватися за допомогою примітивного статевого процесу.
Наявність статі не обов'язково заважає безстатевому розмноженню. Наприклад, більшість рослин здатні довегетативного розмноження без насіння або спор, хоча також можуть розмножуватись статево.
Інші шляхи безстатевого розмноження включають партеногенез, фрагментацію і утворення спор, де залучається тільки мітоз. Партеногенез (від грец. παρθένος — «діва», «незаймана» + γένεσις «походження», «утворення») — утворення і розвиток ембріону або насіння без запліднення самцем (іншим організмом). Партеногенез природно відбувається в деяких видів, зокрема в нижчих рослин, безхребетних (наприклад, у водних блох, тлі, деяких бджіл і наїзників) і хребетних (наприклад, у деяких плазунів[1], риб, зокрема в акул[2], та, дуже рідко, у птахів[3]) тваринах. Цей же термін іноді також використовується для опису розмноження в гермафродитних видах, здатних до самозапліднення.
Розмноження поділом
Поділ властивий перш за все одноклітинним організмам. Як правило, він здійснюється шляхом простого поділу клітини надвоє. У деяких найпростіших(наприклад, форамініфер) відбувається поділ на більше число клітин. У всіх випадках клітини, що утворюються, повністю ідентичні материнській клітині. Гранична простота цього способу розмноження, пов'язана з відносною простотою організації одноклітинних організмів, дозволяє розмножуватися дуже швидко. Так, в сприятливих умовах кількість бактерій може подвоюватися кожні 30-60 хвилин. Організм, що розмножується безстатевим шляхом, здатний нескінченно відтворювати себе, поки не відбудеться спонтанна зміна генетичного матеріалу — мутація. Якщо ця мутація сприятлива, вона збережеться в потомстві мутантної клітини, яке буде новим клітинним клоном.
Розмноження спорами
Нерідко безстатевому розмноженню бактерій передує утворення спор. Бактеріальні спори — це клітини з багаторазово пониженим метаболізмом, що знаходяться в спокої, оточені багатошаровою оболонкою, стійкі до висихання і інших несприятливих умов, що викликають загибель звичайних клітин. Спороутворення служить як для переживання таких умов, так і для розселення бактерій: потрапивши у відповідне середовище, спора проростає, перетворюючись на вегетативну (що ділиться) клітину.
Безстатеве розмноження за допомогою одноклітинних спор властиве також різним грибам і водоростям. Спори в цьому випадку утворюються шляхом мітозу(мітоспори), причому іноді (особливо у грибів) у величезних кількостях; при проростанні вони відтворюють материнський організм. Деякі гриби, наприклад, злісний шкідник рослин, фітофтора, утворюють рухомі, забезпечені джгутиками спори, звані зооспорами або блукачами. Поплававши в крапельках вологи якийсь час, такий блукач «заспокоюється», втрачає джгутики, вкривається щільною оболонкою і потім, в сприятливих умовах, проростає. Крім мітоспор, у багатьох з вказаних організмів, а також у всіх вищих рослин формуються спори і іншого роду, а саме мейоспори, що утворюються шляхом мейозу. Вони містять гаплоїдний набір.
Вегетативне розмноження
Інший варіант безстатевого розмноження здійснюється шляхом відділення від організму його частини, що складаються з більшого або меншого числа клітин. З них розвивається дорослий організм. Прикладом може служити брунькування у губок і кишковопорожнинних або розмноження вищих рослин пагонами, цибулинами або бульбами. Така форма безстатевого розмноження зазвичай називається вегетативним розмноженням. В його основі лежить процесрегенерації.
Вегетативне розмноження відіграє важливу роль в практиці рослинництва. Так, може трапитися, що висіяна рослина (наприклад, яблуня) володіє якоюсь вдалою комбінацією ознак. У насіння даної рослини ця вдала комбінація майже напевно буде порушена, оскільки насіння утворюється в результаті статевого розмноження, а воно пов'язане з рекомбінацією генів. Тому при розведенні яблунь зазвичай використовують вегетативне розмноження — відводками, живцями або щепленнями бруньок на інші дерева.
Безстатеве розмноження, що відтворює ідентичні початковому організму особини, не сприяє появі організмів з новими варіаціями ознак, а тим самим обмежує можливість пристосування видів до нових для них умов середовища. Засобом подолання цієї обмеженості став перехід до статевого розмноження.
