Історична дійсність є об’єктом філософського дослідження – утворення складне й багатогранне . Традиційно вважається, що філософія історії бере початок від Гегеля, який об’єктом філософії історії вважає всесвітню історію. А як предмет філософії історії постає та сама всесвітня історія, але вже ніби розглянута зсередини її внутрішнього, духовного змісту . Сьогодні до провідних, визначальних ракурсів філософії історії як відносно автономної галузі знань слід віднести, з певними засторогами, такі три. По-перше ,предметом філософії історії може поставати реальний історичний процес як самобутнє цілісне й водночас внутрішньо розгалужене утворення . По-друге , предметом філософії історії виступає й процес пізнання історичної дійсності ,його передумови ,складові ,мета ,засоби ,рушії ,критерії ,результати тощо. Окремим ,спеціальним предметом дослідження ,принаймні у сучасній філософії історії , є також методи пізнання та перетворення історичної дійсності ,їх природа ,механізми їх формування та використання. Одна з корінних відмінностей філософії історії полягає в тому , що означені галузі виступають як теорії різних вимірів і рівнів історичної реальності , тоді уколи філософія історії може відігравати ще й роль теорії історичного пізнання . Інакше кажучи , її предметом можуть бути не тільки сама історична реальність ( взята до того ж під кутом , що властивий саме ( й тільки )філософсько-історичному розгляду ), а й найрізноманітніші поза наукові і наукові (зокрема – спеціально-наукові теорії історичної реальності) форми історичного пізнання . Серед багатьох функцій, які виконує філософія історії, однією з найважливіших є функція методологічна. Статус історії як світоглядної категорії визначається тим, що поза нею людина не може усвідомлювати належність до свого народу й людства загалом . Коли ж історія осягається як цілісний процес розвитку окремих народів або людства , то неминуче постає питання про її смисл. Історія не тільки об’єктивний процес ,наділений сутнісними характеристиками , вона розглядається також і як особливого роду цінність призначення філософії – спираючись на визначену нею світоглядну позицію , на синтез історичного знання ,зрозуміти історію як ціле , що має смисл цінності існують не лише в площині сучасного , вон7и ніби живуть у динаміці часу , що передбачає також наявність минулого й майбутнього .У цьому й полягає специфічне буття історії як особливого роду ціннісної предметності Філософія історія також має ряд філософських проблем наприклад такі як :Чи існують закони історії ? Як співвідносяться між собою людина та історія ?Чи можна вважати бажання та наміри людей основним чинником історії? Невід’ємним компонентом філософії історії – це є роль особи в історії. Тому що , людини немає поза суспільством та суспільн6ою історією , але історія також неможлива без людини або тоді , коли вона діє проти людини . З усього вище зазначеного , можна сказати , історія як реальність людини та її виявлень виглядає різнорідним , складним і парадоксальним процесом . Філософія історії покликана дати людині загальні орієнтації в історії , допомогти їй оцінити можливості та умови свого соціально-історичного життєвого самоутвердження . Отже , філософія історії – це галузь філософського знання , що вивчає : історичний процес та його складові як своєрідні , внутрішньо розгалужені і водночас цілісні утворення в їх взаємозв’язку і змінах , природу і способи , форми історичного пізнання , основні особливості , ланки і різні використання історичних знань . На відміну від історичної науки філософія історії розглядає історію не об’єктно , не як «чистий предмет» , не як частину об’єктивної реальності саму по собі. В центрі її уваги – співвідношення «людина – світ як історія». Тому основним завданням філософія історії є не тільки і навіть не стільки розробка та конкретизація поняття про історію , історичних знань з історичною реальністю , з неминучим у подальшому як розходження між ними , так і повторним збігом і відтворенням цього циклу на нових щаблях історичного процесу і в якісно відмінних формах.
