Клітинні мембрани побудовано за загальною схемою (мал. 3). Найповніше всі їх елементи представлені в плазматичній (клітинній) мембрані.
Ліпідні компоненти мембран. Основа всіх клітинних мембран - це ліпіди, що становлять близько 45 % їхньої маси. Здебільшого (понад половину) - це молекули фосфоліпідів різної довжини й структури. Для всіх ліпідів характерно, що іоногенні групи молекул утворюють гідрофільну голівку, а вуглеводневі жирнокислотні хвости надають їм гідрофобності. Оскільки мембрани розділяють дві водні фази, то вони складаються із двох шарів ліпідів. Гідрофільні голівки спрямовані до водних фаз - назовні й усередину до відповідної структури клітини, а гідрофобними хвостами обидва шари спрямовані одне до одного. Ліпіди не випадково стали основою всіх клітинних мембран. Перебуваючи у водному середовищі, вони мають властивість самоорганізовуватися: кожна молекула зв'язується з іншими, що забезпечує утворення тонкої плівки, а при струшуванні - суспензії пухирців (везикул).
Білки мембран. Ззовні й зсередини до ліпідів прилягають два білкових шари. На частку білків припадає близько 55 % маси. Але на відміну від ліпідів вони не скрізь утворюють суцільні шари. Розрізняють білки інтегральні й периферичні.
Інтегральні білки пронизують мембрану наскрізь, часом виходячи відносно далеко з ліпідів Периферичні - білки вбудовані на різну глибину між ліпідами. Вони адсорбовані на поверхні мембрани й пов'язані з нею переважно електростатичними силами, тобто не так тісно, як ліпіди. Унаслідок цього вміст (щільність) білків на мембрані може змінюватися, а отже, змінюється й активність функцій, що вони виконують.
Період життя білків становить від 2 до 5 днів. Тому в клітині відбувається постійний синтез білків мембран на полісомах, що перебувають поблизу відповідних структур. І при зміні інтенсивності процесу самовідновлення функціональна активність їх так само змінюється.
Ф-ц.
1.Барьерная функція виражається в тому, що мембрана за допомогою відповідних механізмів бере участь у створенні концентраційних градієнтів, перешкоджаючи вільної дифузії. При цьому мембрана приймає участь в механізмах електрогенеза. До них відносяться механізми створення потенціалу спокою, генерація потенціалу дії, механізми поширення біоелектричних імпульсів по однорідною і неоднорідною збудливим структурам.
2.Регуляторная функція клітинної мембрани полягає в тонкій регуляції внутрішньоклітинного вмісту і внутрішньоклітинних реакцій за рахунок рецепції позаклітинних біологічно активних речовин, що призводить до зміни активності ферментних систем мембрани і запуску механізмів вторинних «месенджерів» («посередників»).
3.Преобразованіе зовнішніх стимулів неелектричної природи в електричні сигнали (у рецепторах).
4.Висвобожденіе нейромедіаторів у синаптичних закінченнях.
5.
