Неалельні гени – це гени, що розміщені в різних локусах однієї хромосоми або в не гомологічних хромосомах. Розрізняють такі основні типи взаємодії неалельних генів: — комплементарність, — епістаз, — полімерія, -модифікуючау дія (плейотропія).
Комплементарність — це такий тип взаємодії неалельних генів, коли один домінантний ген доповнює дію іншого неалельного домінантного гена, і вони разом визначають нову ознаку, яка відсутня у батьків. Причому відповідна ознака розвивається тільки в присутності обох неалельних генів. Наприклад, сіре забарвлення шерсті у мишей контролюється двома генами (А і В). Ген А детермінує синтез пігменту, проте як гомозиготи (АА), так і гетерозиготи (Аа) — альбіноси. Інший ген В забезпечує скупчення пігменту переважно біля основи і на кінчиках волосся. Схрещування дигетерозигот (АаВЬ х АаВЬ) призводить до розщеплення гібридів у співвідношенні 9:3:4 (9 «агуті»: 3 чорна шерсть : 4 біла шерсть). Числові співвідношення при комплементарній взаємодії можуть бути як 9:7; 9:6:1 (видозміна менделівського розщеплення).
Епістаз — це такий тип взаємодії неалеьних генів, за якої один ген пригнічує дію іншого неалельного гена. Пригнічення можуть викликати як домінантні, так і рецесивні гени (А>В, а>В, В>А, Ь>А), і залежно від цього розрізняють епістаз домінантний і рецесивний. Пригнічуючий ген отримав назву інгібітора, або супресора. Гени-інгібітори в основному не детермінують розвиток певної ознаки, а лише пригнічують дію іншого гена. Ген, ефект якого пригнічується — гіпостатичний. При епістатичній взаємодії генів розщеплення за фенотипом в F, складає 13:3; 12:3:1 або 9:3:4 та ін.
Полімерія — це такий тип взаємодії, коли кілька генів з однаковим фенотипним проявом контролюють успадкування однієї й тієї самої ознаки. Такі гени називають полімерними. Полімерні гени позначають однаковими літерами з цифровими індексами, наприклад, А1, а1; А2, а2 тощо. Кількісними ознаками людини є зріст, вага, колір шкіри, сприйнятливість до захворювань тощо. Кількісними є такі характеристики тварин і рослин, як, надої в худоби, кількість яєць, що відкладаються курями, розміри плодів, і т.д. Кількісні ознаки можуть бути виміряні і виражені в одиницях довжини, ваги і кількості.
Приклад комплементарної взаємодії генів у людини — синтез захисного білка — інтерферону. Його утворення в організмі пов’язано з комплементарноювзаємодією двох неалельних генів, розташованих у різних хромосомах.
Приклад епістатичниї взаємодії генів — деякі спадкові хвороби людей співпадають з групами крові, гаплотипами HLА та ін., забарвлення плодів гарбузів, масть коней теж визначаються цим типом взаємодії.
Приклад полімерної взаємодії генів — пігментація шкіри у людини визначається п’ятьма або шістьма полімерними генами. У корінних жителів Африки (негроїдної раси) переважають домінантні алелі, у представників європеоїдної раси — рецесивні. Тому мулати мають проміжну пігментацію, але при шлюбах мулатів у них можлива поява як більш, так і менш інтенсивно пігментованих дітей.
7.
