Теорія грошей. Грошовий ринок та його рівновага

Альтернативні витрати – упущена внаслідок економічних ресурсів вигода в найбільш прибутковій із сфер або галузей господарства.
Гроші – загальний засіб обігу товарів і оплати різних платежів.
Грошова маса – депозити+готівкові гроші.
Грошова база – сума готівкових грошей С, які є в обігу поза банками плюс мінімальні банківські резерви.
Грошовий мультиплікатор – коефіцієнт, що характеризує зв1язок між збільшенням надлишкових резервів банківської системи і сумою нових кредитових грошей, яку вона може створити.
Грошові агрегати – різні поєднання фінансових активів, які є альтернативними вимірниками обсягу та структури грошової маси.
Коефіцієнт депонування грошей – характеризує структуру зберігання населенням коштів у вигляді їхнього розподілу між готівковими грошима і коштами на поточних депозитах.
Кредитні гроші – засоби обміну, які являють собою боргові зобов1язання депозитних інститутів (безготівкові гроші).
Купівельна спроможність грошей – кількість товарів, та послуг, які можна придбати за грошову одиницю.
Ліквідність – здатність фінансового активу бути безумовним і нічим не обмеженим засобом платежу без зміни його номінальної вартості.
Норма фактичного резервування депозитів – визначається відношенням загальних резервів комерційних банків до депозитів.
Попит на гроші – це така кількість ліквідних грошей, яка потрібна в певних час як засіб обігу.
Пропозиція грошей – це та кількість грошей, що знаходиться у розпорядженні економічного суб’єкта, яку він може спрямувати в оборот за сприятливих умов.
Реальні грошові залишки – вимірюють той обсяг товарів та послуг, який можна придбати за певну номінальну кількість грошей.
Символічні гроші – засоби обміну, що являють собою певні форми боргових зобов1язань і не мають власних невід’ємних цінностей.
Теорія портфельного вибору – розглядає економічного агента у певний момент часу, коли він володіє певними фондами і приймає рішення щодо його розподілу між різними видами активів.
Транссакційний (операційний) попит на гроші – попит на гроші для обслуговування усіх видів угод.
Транссакційні (чекові) депозити – вклади фізичних осіб у комерційні банки й ощадні установи, що здійснюються за допомогою чеків або електронних грошових переказів.
Модель грошового ринку – дохід і рівень цін є екзогенними змінними.
Фактичні (загальні) резерви – кошти, відновлені банком за рахунок прибутку банку після оподаткування для відшкодування непередбачених збитків від різних видів невизначених ризиків.
Часткове банківське резервування – система, за якої банки за рахунок прибутку після оподаткування для відшкодування непередбачених збитків від різних видів невизначених ринків.
Сукупний попит на гроші – загальна кількість грошей, яку агенти бажають мати для фінансування та у формі активів.
Закон Грешема – гроші перебувають в обігу, розмінюються між двома металами.
Крива переваг ліквідності – крива сукупного попиту на гроші.
Норма обов’язкового резервування – установлений національним банком розмір до зобов’язань щодо залучених банком коштів.
Обов’язкові резерви – повна сума активів, які згідно з чинним законодавством зобов’язані зберігати в ЦБ.
Надлишкові резерви – це сума, на яку сукупні резерви перевищують обов’язкові.
Простий депозитний мультиплікатор – це обернена величина до норми банків.
Надлишкові резерви – сума, на яку сукупні резерви перевищують обов’язкові.
Облікова процентна ставка – ставка процента, під яку ЦБ кредитує комерційні банки.
Захисні операції – полягають у підтриманні загальної пропозиції грошей на незмінному рівні в умовах впливу на масу грошей інших чинників.
Кількісна теорія грошей – полягає в тому, що величина вартості грошей знаходиться в оберненій залежності від їхньої кількості.
Металі стична теорія грошей – полягає в тому, що багатство ототожнювали не тільки з грошима, а й з металами.
Символічні (декретивні гроші) – засоби обміну, що являють собою певні форми боргових зобов’язань держави і не мають власної невід’ємної вартості.
Рівновага грошового ринку – досягається в точці, де попит на гроші дорівнює їхній пропозиції.