Світові образи й мотиви, з одного боку, формували власне літературні смаки "п'ятірного грона" – Миколи Зерова, Павла Филиповича, Михайла Драй-Хмари, Юрія Клена й Максима Рильського, а, з іншого– ставали предметом змалювання, переосмислення, трансформації для їхньої власноїтворчості. Спільними для "неокласиків" стали принципи "аристократизму духу", творчого інтелекту, тяжіння до гармонії між раціональною сфе-рою та почуттями, до високої культури мислення й дисципліни поетичного мов-лення. Вони захоплювались досконалістю античної лірики, вишуканістю співу трубадурів, глибиною поезії Сходу, шляхетністю бароко, довершеними взірцями поезії російського "срібного віку", філігранною майстерністю творів французьких поетів – "парнасців". Але поряд із цим вони були переконаними розбудовниками національної культури, тонкими поціновувачами української класики.
Різноплановість поетичного спілкування поетів-неокласиків зі світовою літературою, з її ліпшими над- баннями вказує на певну індивідуально-авторську вибірковість у звертанні до постійно повторюваних мотивів “втраченого раю”, “світової скорботи”, а також сприяє створен- ню власної поетичної картини світу, що гармонійно вплітається у контекст світової культури. Неокласики завжди осмислюють літературного героя як особистість – із притаманними їй рисами характеру, внутрішніми духовними вартостями і потребами. Заслуговуючи на нове народження у поетичному світі митця, літературний герой є і об’єктом творчої рефлексії автора, і учасником діалогу з ліричним героєм, і праобразом (другим “я”, чи злиття з “я”) ліричного героя.
Серед провідних культурологічних зацікавлень Рильського-поета – насамперед творчість його улюбленого Адама Міцкевича, "вічні" образи, породжені геніальним Шекспіром, романтичні постаті героїв Генріха Гейне і Байрона і, звісно, – чільні персоналії іспанської культури, насамперед Дон Жуан.
Серед всесвітньовідомих образів, що з'являлись у поезіях Максима Таде-йовича різних років – великий Шота Руставелі ("Шота Руставелі"), мудрий Нізамі ("Нізамі"), пан Тадеуш, сер Джон Фальстаф, Улісс (Одіссей) ("Манд-рівка в молодість").
Оособливий інтерес становить образ Дон Жуана й у творчості МаксимаРильського, своєрідно інтерпретований в українській літературі й раніше – насамперед Лесею Українкою. Він представлений у таких творах, як "Мандрівка вмолодість", "Остання весна", "Прага".
М. Зеров завжди цікавився античністю, розумів глибинну суть давньої культури
Використовуючи античні образи, письменник доводив думку про нерозривність творчих пошуків минулого і сучасного. Підтвердженням цього є ціла група творів М. Зерова, у яких можемо простежити гармонійне поєднання образів минулого із сучасними переживаннями ліричного героя. Досягнення давньогрецької культури допомагають автору вирішувати проблеми сучасності, дарують поету натхнення й силу в творчих пошуках. Показовим є сонет "Партеніт". У цьому творі неокласик поєднує античні образи й ремінісценції з кримськими картинами. Через зорові образи М. Зеров змальовує неповторну споруду античної доби – храм діви Артеміди. Митець репрезентує думку про нерозривність зв'язків між минулим і сучасним. Підтвердженням цьому слугують як матеріальні цінності (храм Артеміди – богині полювання), так і духовні, витворені уявою літератора, - герої давньогрецьких міфів, що ніби знову оживають:
ля поета античні міфологічні герої були лінзою, крізь яку неокласик відстежував сучасність. Підтвердженням цієї думки може слугувати цикл сонетів, названих автором "Мотиви "Одіссеї". У цих творах, написаних за мотивами Гомерової "Одіссеї", спостерігаємо синтез образних систем античності та сучасності.
Давньогрецькі мотиви у творчості М. Зерова вказують не тільки на глибину його знань, а й підводять до висновку про роль і значення класичної культури в особливому, зеровському способі мислення.. Давня Греція з її світом міфів та легенд знаходить у творчості М. Зерова найбільш важливе функціональне застосування. Варто відзначити майстерне використання давньогрецьких мотивів та образів у циклі "Мотиви", "Одіссей", "Олександрійські вірші" тощо. Антична тема утвердилася у поезії митця тільки завдяки неослабному інтересу до історії та культури Греції.
