Вивч. займався Пєшковський Олександр Матвійович, і визначив самост. тип речень, в якому прості реч. поєднуються за доп. спол. пауз. За ха-ром інтонації він їх поділив на скл.сур. і скл.підр. Поспєлов М. визначив як особливий якісно інший тип речень поряд із сполучниковими. Вказав ознаки: 1. відсутність сполучників і спол. слів, 2. змістовий зв’язок предикат. частин, 3. особливі морфолог. ознаки дієслів-присудків, 3. особлива роль інтонації. Автори русской грамматики под. ред. Шведової Наталії Юліївни назив. цей тип речень поєднанням простих, а не складним. Слинько І. І., Гуйванюк Н. В., Кобилянська М. Ф. назив. БР – міжрівневим скл. безспол. комуні катом. Вихованець Іван Романович деякі безспол. р. відносить до скл.сур. і скл.підр.
БСР – це такі речення, предикативні частини яких об’єднуються в одне ціле тільки інтонацією і співвідношенням видо-часових форм присудків, без сполучників і сполучних слів: Зорями небо героя вітало, квітами й піснею стріла земля (В. Єні на);
Для БСР характерні такі ознаки: а) відсутність сполучників чи сполучних слів; б) семантична багатоплановість; в) менш тісна пов’язаність предикативних частин.
Головними засобами вираження структурно-семантичних відношень між предикативними частинами безсполучникових речень є: 1) інтонація; 2) співвідношення видо-часових форм присудків предикативних частин; 3) змістова взаємозалежність частин; 4) порядок розташування частин; 5) лексико-граматичні засоби (наявність у першій частині вказівних слів, спільний другорядний член, неповнота першої частини).
Інтонація як специфічний і основний засіб зв’язку предикативних частин безсполучникового складного речення може бути різною: 1) перелічувальна, яка виражає відношення однорідності; 2) зіставлення й протиставлення; 3) зумовленості, яка виражає змістові відношення умови, часу, наслідку й допустовості; 4) з’ясувальна, що виражає причинові й пояснювальні відношення.
2 типи БСР:1) речення з однотипними предикативними частинами; 2) речення з різнотипними предикативними частинами.
БСР з однотипними частинами -це такі речення, які характеризуються перелічувальною інтонацією й співвідносні зі сполучниковими складносурядними реченнями. Вони поділяються на два різновиди: 1) з перелічувальними відношеннями; 2) із зіставно-протиставними відношеннями.
За семантичними й структурними ознаками безсполучникові речення з перелічувальними відношеннями поділяють на два різновиди: 1) речення, що означають одночасність перелічуваних явищ; 2) речення, що виражають часову послідовність дій, явищ.
БСР з відношеннями переліку, що означають одночасність дій, явищ, характеризуються однотипними формами дієслів-присудків і перелічувальною інтонацією. Відтворювані ними дії й факти об’єднані одним часовим відрізком. Перелічувані дії і явища можуть перебувати у плані минулого: Десь далеко, в повитих туманом плавнях, вставало сонце; тихо курились луки, переливаючись іскристими барвами… (Я. Баш);
БСР із зіставно-протиставними відношеннями – це такі речення, в яких значення предикативних частіш зіставляється або протиставляється. Своєрідна інтонація виступає граматичним засобом вираження зіставних і протиставних відношень: Дерево міцне корінням -людина горінням (Н. тв.); Вони не згинули, вони живуть і нині (М. Бажан); 3 праці радість, з безділля – смуток (Н. тв.).
З погляду структурного складні безсполучникові речення із зіставно-протиставними відношеннями належать до речень закритої структури, тобто складаються завжди лише з двох предикативних частин.
БСР з різнотипними частинами -це такі речення, структурно-семантична цілісність яких ґрунтується на взаємозв’язаності неоднорідних, залежних предикативних частин, що поєднуються між собою зумовленою й пояснювальною інтонацією. За семантикою виділяють такі їх види:
1) речення із з’ясувальним значенням: друга частина пояснює зміст першої. Ці речення співвідносні зі складнопідрядними з’ясувальними реченнями: Згадую: дітьми із листя кленів ми до свят сплітаємо вінки (В. Колодій); Кажуть: вогонь печі дає дзвінкість, вогонь душі дає красу (О. Гончар);
2) речення з часовим значенням: час дії другої предикативної частини зумовлюється часом дії першої частини. Ці речення співвідносні зі складнопідрядними часовими реченнями: Лягло сонце за горою, зірки засіяли (Т. Шевченко);
3) речення з умовним значенням: перша предикативна частина виражає умову, за якої можливе здійснення того, про що йдеться в другій частині: Не навчив батько – не навчить і дядько (Н. тв.); 4) речення з причиновим значенням: друга предикативна частина розкриває причину дії чи стану, про які йдеться у першій частині: Любіть красу своєї мови, звучання слів і запах слів: це квітка ніжна і чудова коханих батьківських степів (А. Малишко);
5) речення з наслідковим значенням, у яких друга предикативна частина означає, наслідок дії чи стану, про які мовиться в першій частині: Вітер війнув -листя з клена жовте, жовто-золоте полетіло (П. Тичина); 6) речення з порівняльним значенням, в яких зміст першої предикативної частини порівнюється зі змістом другої: Роса блищить на сонці – чисте срібло (М. Коцюбинський). Такі речення легко перетворити на сполучникові, вставивши сполучники мов, немов, наче;
7) речення з приєднувальним значенням, в яких друга предикативна частина містить додаткове зауваження до першої частини або оцінку повідомлення в ній: Я розкажу вам про замерзлу квітку: вона чорніє в мене на столі (Г. Чубач).
Безсполучникові складні речення з різнотипними частинами належать до речень закритої структури, складаються завжди з двох предикативних частин і не допускають свого поширення іншими частинами. Ними послуговуються в художній літературі, і вони є характерними для розмовного стилю мовлення.Складні багатокомпонентні речення а різними типами зв'язку
В одному складному реченні, до якого входить кілька предикативних частин, можуть поєднуватися різні типи зв'язку. Одні частини таких речень з'єднуються сполучниками сурядності, інші — сполучниками підрядності та сполучними словами, ще інші — взагалі безсполучниковим зв'язком. Властиві переважно мові художньої літератури та публіцистичному й науковому
функціональним стилям мовлення. Типи:
1) з сурядністю і підрядністю. Три різновиди: а) дві чи кілька сурядних частин поширюються однією, спільною для всіх них підрядною частиною; б) з двох чи кількох сурядних частин лише одна має при собі підрядні частини: в) кожна з двох чи кількох сурядних частин має при собі підрядні частини.
2) з сурядністю і безсполучниковим зв'язком (рідше);
3) з підрядністю і безсполучниковим зв'язком (рідше);
4) з сурядністю, підрядністю і безсполучниковим зв'язком (рідко — переважно в художньому структурному стилі мовлення).
