Складне речення, що складається з двох або більше предикативних одиниць, які поєднані в єдине семантичне і граматичне ціле підрядним зв'язком за допомогою сполучників підрядності чи сполучних слів та інших граматичних засобів. Предикативні частини складнопідрядних речень (СПР) синтаксично нерівноправні: одна з них підлягає, підпорядковується іншій.
Залежність підрядної частини від головної є поняттям синтаксичним. У семантичному відношенні обидві частини складнопідрядного речення бувають рівноцінні, однак нерідкі випадки, коли саме підрядна частина передає основний зміст усього складнопідрядного речення (Навіть чути, як пливе в далечінь невтомна земля).
СПР різні за будовою: 1. а) підрядна частина відноситься до окремого слова головної частини, пояснюючи його; б) до головної частини в цілому. 2. а) приєднуються до головних за допомогою сполучників; б) за допомогою сполучних слів. 3. а) місце підрядної частини стосовно головної відносно вільне; б) стійке, фіксоване.
Сполучники підрядності є зв’язками частин в одне ціле і водночас є співвиразниками найрізноманітніших відношень, що існують між цими частинами (означальні, причинові, часові тощо). Сполучні слова, виражені переважно відносними займенниками і прислівниками займенникового походження, які, пов'язуючи підрядну частину з головною, водночас є й членами речення підрядної частини. Співвідносні, або вказівні, слова, в ролі яких виступають вказівні займенники або прислівники займенникового походження (той, там, так.), які належать до складу головної частини, однак не виражають самого значення, а лише сигналізують про те, що воно буде виражене у наступній, підрядній частині ( Я той, що греблі рвав).
Принципи класифікації складнопідрядних речень
В українському мовознавстві основоположні принципи логіко-граматичної класифікації заклали Михайло Лучкай, Яків Головацький, Михайло Осадца, Йосип Лозинський, Степан Смаль-Стоцький, Іван Нечуй-Левицький та ін.
У вітчизняній синтаксичній традиції склалося три принципи їх класифікації: 1) логіко-граматичний Ф. Буслаєв вказував що кожен із членів гол. речення, крім присудка, може бути виражений реченням підрядним. Вчені, які не підтримали класифікацію вказали на неправомірність ототожнення членів речення і підряд. частин, бо вони різняться і формою і значенням (Пєшковський О.). 2) формально-граматичний (О. Пєшковський, Л. Булаховський), що спирається на засоби зв'язку підрядної і головної частини цих речень, згідно з яким серед складнопідрядних речень розрізняють безсполучникові, сполучникові і складнопідрядні речення із сполучними словами, а сам аналіз цих речень по суті зводиться до аналізу сполучників і сполучних слів, за допомогою яких поєднуються їхні предикативні частини; 3) структурно-семантичний (Олексій Олександр. Шахматов, Поспєлов М. С., Бевзенко Степан Пилипович), який в основу класифікації складнопідрядних речень кладе установлення структурних і семантичних співвідношень між підрядною і головною частинами цих речень.
Структурно-семантична класифікація останнім часом знайшла втілення у ряді посібників для вищої і середньої школи, а у дещо спрощеному вигляді була запроваджена також у шкільних підручниках. Вона уявляється її прибічникам найповнішою і всебічною, оскільки враховує: 1) до чого належить підрядна частина (гол част, окремого слова); 2) за допомогою яких формально-граматичних засобів вона приєднується до головної; 3) в яких семантичних стосунках знаходяться предикативні частини складнопідрядного речення.
Структурно-семантичні типи складнопідрядних речень
За будовою: 1) нерозчленованої структури, або нерозчленовані, одночленні;
2) розчленованої структури, або розчленовані, двочленні.
1. Речення нерозчленованої структури — підрядна частина відноситься до одного слова або словосполучення головної частини, яке потребує доповнення, уточення, розширення,
конкретизаці, а сама головна частина таких речень, потребуючи уточнення, доповнення, продовження, не може функціонувати без підрядної. Зв'язок підрядної частини з головною здійснюється за допомогою асемантичних, функціональних сполучників і співвідносних слів.
СПР з підрядними присубстантивно-атрибутнвиими
Підрядна частина відповідає на питання я к й й? я к а? яке? Стосується іменника чи субстантивованого слова, що може виконувати в головній частині функцію будь-якого члена речення і виступати в будь-якій формі. Засобом зв'язку є сполучні слова-займенники який, чий, котрий, що, хто та сполучні слова-прислівники де,
куди, звідки, коли, як, а також сполучники що, щоб, мов, немов, наче, неначе ( це атрибутивно-поширювальні). У гол част ще може бути вказівний займенник той, такий (це власне атрибутивні).
з підрядними займенниково-співвідносними
У яких підрядна частина стосується співвідносного (вказівного) слова головної, розкриваючи і пояснюючи його значення Хто сіє хліб, хто ставить дім. Співвідносні слова той, все виконують у головній частині роль підмета, присудка (гора є така), додатка, оставини, надто загальні і потребують конкретизації, розкриття їхнього значення.
з підрядними з'ясувальними гол част відзначається семантичною і структурною неповнотою, а підрядна, розкриваючи зміст певного слова головної частини, компенсує цю неповноту. Спол що, як, поки. Підрядна частина цих речень виступає звичайно у ролі описової заміни відсутнього у головній частині підмета чи додатка здавалось, що .. Стосується певного слова: процесу мовлення (говорити); розумової д-сті (думати); сприймання, відчуття (бачити); сподівання (надіятися); психічних процесів (боятися); буття, виявлення (бувати, статися)
