МВУЛ – педагогічно-літературознавча прикладна наука, що містить психолого-педагогічні засади роботи вчителя, вимоги до літературного і літературознавчого змісту навчання, рекомендації щодо дидактичних шляхів його опанування, стратегії виховання учня засобами художнього слова.
1) Українська і світова літератури. Словесники двох літератур розв'язують водночас спільні завдання літературної освіти молоді (планомірний розвиток школярів, виховання в них навичок аналізу літературного твору, формування теоретико-літературних понять). Погодженість вчителів двох літератур потрібна в організації спільних позакласних заходів —літературних вечорів, екскурсій, зустрічей з письменниками. Можна виділити такі взаємозв'язки літератур:—типологічні (літератури розвивалися на спільному соціальному ґрунті. Звідси — спільність тем, ідей, мотивів, образів, шляхів художнього зображення письменниками дійсності)—контактні (засвідчують про безпосередні знайомства письменників, їх спільну працю)Взаємозв'язки у літературах виявляються також і в галузі літературної критики, перекладів тощо.2) Літературознавство. Література в школі вивчається не лише як мистецтво, але й як об'єкт літературознавчої науки. Тому природно, що методика викладання літератури повинна спиратися на ті методологічні засади, які виробило наше літературознавство. Таким чином, літературознавство є науковою базою методики викладання літератури.3) Мовознавство. Художня література — мистецтво слова. Уміння відчувати мову у поетичному контексті сприяє усвідомленню творчої індивідуальності письменника, своєрідності його стилю, напряму, допомагає оцінити силу його художнього таланту. 4) Методика викладання мови. Спільна точка дотику цих предметів є насамперед слово. А тому логічно вмотивованим є взаємозв'язок і в плані спільних дій учителів, спрямованих на збагачення усного і писемного мовлення учнів.5) Мистецтво. Українська художня література як мистецтво слова нерозривно пов'язана з такими багатьма галузями духовного життя людини як живопис, графіка, кіно тощо. Цей взаємозв'язок особливо виявляється в ідейно-тематичному плані, у стильовій своєрідності мистецьких творів.6) Педагогіка. Яка науково обґрунтовує мету, завдання національного виховання підростаючого покоління і шляхи його практичної реалізації. 7) Дидактика. Теоретичне обґрунтування основних принципів і прийо¬мів навчання, які забезпечують оптимізацію навчального процесу.8)Етнопедагогіка. Прилучати учнів ідентифікувати себе з рідним народом. 9)Народознавство й українознавство. Вивчення особливостей національного характеру, світогляду народу, його побу¬ту, національних традицій, звичаїв, обрядів, вірувань, психології, історико- культурного досвіду тощо.10) Психологія. Об'єктивний зміст художнього твору завжди вступає у взаємодію з певними суб'єктивними факторами. У сприйманні художньої літератури важ¬лива роль належить відтворюючій уяві, емоційному співпереживанню, пам'яті тощо. Психо¬логічне вмотивування необхідне в процесі розгляду вчинків персонажів, їх поведінки.11)Історія, соціологія, особливо історією рідного народу. Образи-персонажі — це люди конкретної епохи, певних історичних обставин. Лише в контексті історичної епохи можна зрозуміти діяльність митця як громадянина, учасника літературного процесу, автора художніх творів. В історії народу — і ключ до розуміння певних періодів розвитку літератури.
