Олександра Довженка кіно- і літературознавці називають засновником жанрів «кіноповість», «кінооповідання», «кіноновела». автора тяжіє до «догіперболізації і символічного узагальнення», до«алегоричності образів», досвідомого «уповільнення» дії, –все це «кінематографічнимизасобами» .У творчості О. Довженкаспостерігається «своєрідний сплав кінематографічного та оповідногоелементів», на часте введення автором кінометонімій . Митецьзастосував «словесно-образний монтаж» і наголошував на таких йогофункціях: створення ефекту«паралельної дії»,акцентування уваги надеталі, котра«посилює психологічне»,
сугестування«сприйняттяінформації». Довженко використовує конкретних «кінематографічних прийомів оповіді»:
«поділ дії на короткіепізоди, лаконічність діалогу, монтажний характер епізодів»
тощо.,постійне звертається митця до метафоризації,фантазування й вигадки
О. Довженко в оповіданні «Ніч перед боєм», використавшискладний і багатогранний комплекс кінематографічно-літературнихприйомів (від оповіді-пригадування, у яке постійно вплітаються портретніабриси, найрізноманітніші характеристики та інохарактеристики, описи,констатації, зіставлення, модулятивні прийоми, елементи психоаналізу йпсихостану, повідомлення, інформування, внутрішні роздуми,порівнювання і до суто кіно- та картинно-панорамних краєвидів), таквзаємопов’язав їх у блоки, що всі вони одержали найважливіші ознаки – системність і цілісність. Але серед специфічно кінематографічнихприйомів найяскравішими виявилися флешбеки, одночасне використання ретроспекції й перспективи, ретроспективний монтаж, тобто сполученнячасових пластів, яке дало змогу оповідачеві та персонажам жити й мислити реально, далекоглядно й мудро; прийом контрастного зіставлення,монтажно-композиційний характер епізодів, кінометафоризація тощо.Майстерність письменника виявилася передусім в умінні поєднати вневеликому за обсягом прозовому творі десятки найефективнішихприйомів і з літературного, і з кінематографічного образотворення
Довженко звертається до жанру кіноповісті, для якого характерна орієнтація на певні кінематографічні прийоми оповіді (подрібнення дії на короткі епізоди, лаконічність діалогу та авторських пояснень, монтажний характер епізодів).
У художньому фільмі образ створюється багатьма кінокомпонентами, серед яких, як і в драматичному творі, найголовніші − мізансцена, гра актора, його міміка, жести, сцени другого плану, краєвиди, інтер'єр, вироби прикладного мистецтва тощо. Більшість з переліченого є і в кіносценарії.
У поетичній стилістиці сценарію чільне місце належить кінометафорі, персоніфікації та алегорії. Ось кілька прикладів: "Степи гнівом утоптано та прокляттям, та тугою, та жалем", "на другий день затужила вся вулиця", "плакав вагон". І сам заголовок твору є кінометафорою − "Україна в огні".
Один з давновідомих кінозасобів є сон або видіння. У 35-му розділі наведено опис операції тяжко пораненого Василя Кравчини, який тричі переривається видіннями. То його витягають з палаючого танка через люк, то він керує танковою атакою, то на снігу перед танком строчить по фріцах, то падає підірваний вибухом ворожої гранати. Опис цих видінь виконує роль ретардації (гальмування) дії для глибшого її осмислення.Дещо іншу роль виконує сон, що приснився фон Краузу − як його піймали партизани і як тяжко покарали за все скоєне ним. Роль цього сну − передбачення подій, які незабаром настануть. У кіноповісті більша, ніж у звичайному епічному творі, роль підтексту
