У всіх методиках і посібниках зазначено, що при аналізі твору слід дотримуватись таких принципів: науковості, єдності змісту і форми, емоційності та історизму. Принципи аналізу — це найзагальніші правила, що випливають з розуміння природи й суті художньої літератури; правила, якими керуємося, проводячи аналітичні операції з твором. Найважливішим є принцип аналізу взаємодії змісту і форми. Він є універсальним засобом пізнання суті твору та окремих його частин. Під час реалізації цього принципу слід керуватися обов'язковими правилами: 1) розпочинаючи аналіз зі складників змісту, переходимо до характеристики засобів його втілення, тобто складників форми; 2) коли ж аналіз розпочинаємо з розгляду складників форми, обов'язково треба розкрити їхній зміст; 3) аналіз підпорядковувати розкриттю авторського задуму, тобто «іти» до адекватного прочитання твору.
Системний підхід до твору передбачає розгляд його як системи компонентів, тобто органічної єдності в ньому всіх частин. Повний, справді науковий аналіз повинен бути системним. У літературознавчих дослідженнях особливої актуальності набуває принцип історичного підходу до аналізу художніх явищ , який передбачає: дослідження суспільно-історичних умов написання твору; вивчення історико-літературного контексту, в якому твір постав перед читачем; визначення місця твору в мистецькому доробку письменника; оцінку твору з погляду сучасності (осмислення проблематики, художньої вартості твору новими поколіннями дослідників і читачів). Певним моментом реалізації принципу історизму є вивчення історії написання, публікації і дослідження твору.
емоційний принцип (художні образи повинні бути сприйняті не лиши розумом, а й серцем) тобто такий, який повинен викликати емоційні враження у процесі аналізу, а отже сприяти виникненню в учнів безпосереднього інтересу до твору та створенню атмосфери загальної зацікавленості.
Вивчення твору учнями ґрунтується і на дидактичних принципах аналізу. Розвиток, формування вмінь, навичок. У середніх класах художній твір аналізується як окреме явище літератури, у старших – літ вивчається на фоні літ процесу.
Основні методичні засади аналізу літературного твору такі:
— в центрі аналізу повинен бути художній текст;— розкриття умовності підтексту (“Хазяїн” І. Карпенка-Карого)— мистецьке трактування твору;— подолання наївно-реалістичного підходу до художнього твору;— ознайомлення з елементами теорії літератури в ході аналізу літературних творі; ―розвиток естетичних читацьких смаків школярів;— не повинно бути одноманітності та літературознавчого стереотипу в аналізі.
Два підходи до аналізу художнього твору: історико-генетичний (що описано в творі?) та історико-функціональний (як твір “вписується” в сучасну епоху?). Тільки різнобічний підхід до аналізу твору, чітка продуманість усіх видів роботи, які практикуються при цьому допоможе учням глибше і повніше збагнути його виховну, пізнавальну й естетичну цінність., В.Масальський)
6 структурно-семантичний (О.Біляєв, І.Олійник, М.Пентилюк, С.Караман)
7 комунікативно-діяльнісний (М.Вашуленко, С.Караман, О.Караман, М.Пентилюк, О.Горошкіна)