Вивчали Шульжук,Плющ, Слинько, Бевзенко, Вихованець та інші.
Просте речення — речення, що складається з одного або кількох граматично поєднаних слів, які виражають відносно закінчену думку.
Простим називається речення, в якому є тільки одна граматична основа (предикативний центр). У складному реченні таких основ може бути декілька.
Класифікація простих речень здійснюється за такими показниками:
1) за наявністю/відсутністю головних членів речення та можливістю членування речення - двоскладні, односкладні, нечленовані
2) за наявністю/відсутністю другорядних членів – поширені, непоширені
3) за наявністю/відсутністю обов’язкових членів речення – повні, неповні.
Повними називаються речення, у яких наявні всі головні та другорядні члени речення, необхідні для завершеності будови й повноти вираження значення (В чагарниках низькорослих акацій посвистували червоногруді снігурі (Ю. Збанацький)). Неповними називаються такі речення, у яких пропущений головний або другорядний член речення, зрозумілий із контексту або ситуації мовлення (Хвилини здаються тоді за години, години — за дні, дні — за роки (П. Мирний)).
Прості речення можуть ускладнюватися відокремленими другорядними членами, однорідністю різних членів речення, звертанням, вставними і вставленими словами, сполученнями і реченнями.
Двоскладні речення — речення у якому обов'язково повинні бути обидва головні члени — підмет і присудок. Наприклад, речення
- Я так люблю зимові вечори в людському домі, де зростають діти (І. Жиленко).складаються кожне з двох простих двоскладних речень (синтаксичні центри — я люблю, діти зростають, це не дивно, ми устаєм).
У двоскладному реченні якийсь головний член може бути пропущений, але він легко встановлюється з контексту або ситуації.
Іноді присудок у реченні може бути відсутній, і не відчувається потреби в ньому — він, так би мовити, самоочевидний, тобто випливає зі змісту самого речення: А тут і Чіпка в хату (Панас Мирний).
Ці речення, також двоскладні неповні. За тим, як співвідноситься зміст висловлювання з дійсністю, як уявляється в ньому носій дії, стану або змінної ознаки і чи взагалі уяивляється, двоскладні речення можна поділити на особові, неособові та безособові. до особових, якщо підмет вказує на осіб: Той же Оскольд. Старі люди пам'ятали, як він з дружиною хрестився і потім церкву поставив на схилах Дніпра (Р. Іванченко). до неособових, якщо підмет називає предмети, явища, поняття (тобто неістот), а також тварин: Мета життя — зоря на людськім виднокрузі.
Безособові двоскладні речення
У двоскладних безособових реченнях, на відміну від особових і неособових, поставити до підмета питання хто? що? не можна. Щоб правильно визначити підмет, тут треба враховувати зміст усього висловлювання. Таких безособових речень і є три різновиди.
Різновиди
Перший різновид — це постійно двоскладні речення, у яких підмет виражено неозначеною формою дієслова, а присудок — або теж неозначеною формою дієслова, або абстрактним іменником (у прикладах виділено лише підмети); Спинитися — вмерти з одчаю й знемоги (М. Бажан).
Другий різновид — це речення, які залежно від логічного наголосу можуть сприйматися то як односкладні (із складеним дієслівним присудком), то як двоскладні (з підметом, вираженим неозначеною формою дієслова, і присудком, вираженим предикативним прислівником або безособовим дієсловом). Наприклад, речення Приємно відчувати прохолоду ночі (П. Колесник) — односкладне безособове, присудок у якому \ складений дієслівний: приємно відчувати.
Третій різновид двоскладних безособових речень виникає тоді, коли в безособовому реченні з'являється підмет, виражений частками це, то, все, воно.. Це дуже добре, що все так склалося (В. Домонтович). Дівчинка, видимо, сама захотіла переконатися, чи то справді так, і заляпала босими ніжками по долівці (Григорій Тютюнник).
Підмет-це граматично незалежний головний член двоскладного речення,що означає предмет, ознака якого виражається присудком.
У ролі підмета можуть виступати компоненти різної семантики, що означають: (суб’єкт дії, об’єкт дії, носія стану, носія ознаки, дію-процес).За способом вираження підмет може бути простим і складним.Простий підмет виражається іменником чи іменною частиною мови, вжитою в значенні іменника у формі н.в.:1)іменником – нота у голосі бринить,2)субстанти вованим прикметником – нижчий перед вищим гнеться, 3)займенником-ми про йдемо4)числівником-вийшло троє, 5)субстантивованим дієприкметником-поранений лежить,6)субстантивованим вигуком- гучне «Ура»,7)інфінітивом-вмерти на полі. Складений підмет виражається синтаксичним словоспол.,компонентами кого можуть бути:1)кількісний числівник чи іменник-дві хмароньки летять,,2)імен- ник та слово з кількісним значенням типу багато,мало,3)іменник у назив ному відмінку,що у реченні має значен ня обмеження,та іменник у р.в.- край неба жеврів,4)іменник або займ. У н.в. та ім.. в о.в. – батько з сино працювали, 5)лексичне словосполучення – власна назва- гнеться Чумацький шлях, 6)назва твору,цитата.Специфічн. Формою складеного підмета може витупати слово спол., усі компоненти якого вжито у формах непрямих відмінків(на перший погляд,йому,може,літ до20 добиралось. Присудок-це головний член двоскладного речення, що виражає ознаку підмета. Може означати: дію, стан, якість, ознаку, кількість, приналежність, родову хар-ку. Він є носієм предикативності речення. За характером морфолог. вираж. присудки подул. на дієслівні та іменні,за будовою-на прості, складені і подвійні.Дієслівнийпростий-характ. дію, стан, ознаку предмета.(довго ясні ти буд осінь). Дієслівний складений – виражається сполученням інфінітива з особовими формами дієлів з фазовими або модальними значеннями(мав намір, починаю розуміти). Іменний складений- складається з дієслова зв.язки та іменної частини.Імена частина може виражатися:1)іменником – він бу вчитель,2)прикметником – вулиця була порожня,3)займенником – все на світі стало моє,4)числівнико – була третьою і останньою,6)стійким словосполучен ням – був він стріляною прицею.
