19. У методичній літературі розрізняють кілька видів аналізу твору. Так, у курсі методики літератури В. Я. Неділька названо такі шляхи: пообразний, проблемно-тематичний і послідовний; у Є. А. Пасічника - цілісний, композиційний, пообразний, проблемно-тематичний структурно-стильовий.
Питання вибору шляхів аналізу твору залежить від його специфіки, обізнаності учнів з його текстом, їх інтересу і ставлення до подій, героїв, зображених письменником, від літературної та загальнокультурної підготовки учнів, від індивідуальних особливос тей, фахової та методичної підготовки самого вчителя, його системи роботи з класом, манери викладати літературу.
Кожен з вищеназваних шляхів аналізу літературного твору рівноправний і ефективний. Все залежить від того, як учитель, залежно від конкретних обставин, їх використовує. При розумній, продуктивній організації праці всі вони цілком забезпечують педагогічні вимоги навчально-виховного процесу.
Найбільш вживаними в практиці роботи вчителів є такі шляхи аналізу літературного твору:
1. За естетичним враженням від тексту ― цілісний (інші назви ― послідовний, системний, комплексний, всебічний, сюжетно-композиційний, за розвитком дії, “услід за автором”);
2. За художніми компонентами твору ― пообразний або традиційний;
3. За моральним та естетичним впливом твору - проблемно-тематичний.
Цілісний аналіз твору
Спочатку перечитується вголос текст або його фрагменти. Сам процес читання є цілісним осягненням твору.
При цілісному аналізі проводиться повторне, більш осмислене зосереджене перечитування тексту, щоб всебічно відтворити в пам'яті учнів уявлення про твір, його окремі картини, епізоди, образи, композиційні та художні прийоми, які зберігаються від попереднього читання. Від першого читання багато деталей твору забуваються учнями. А тому при повторному читанні вони заглиблюються в моральну проблематику твору, з'ясовують роль композиційних та зображувальних засобів у з'ясуванні задуму письменника.
Цілісно розглядати твір доцільніше в середніх класах, учні яких мають ще невисоку культуру читання, уміння й навички самостійно працювати над книгою. В старших класах цей шлях аналізу доцільно застосовувати під час вивчення творів, складних за композицією, з динамічним, напруженим сюжетом, глибоким психологізмом (“Fata morgana” М, Коцюбинського, “Катерина” Т. Г. Шевченка, “Собор” О. Гончара).
Пообразний аналіз твору
Цей вид аналізу має свою давню історію. Чітке наукове обгрунтування його знаходимо в методичних працях Ф. І. Буслаєва, В. Я. Стоюніна, І. Франка, Т. Ф. Бугайко і Ф. Ф. Бугайка та інші.
Пообразний аналіз треба проводити так, щоб через окремі образи, змальовані письменником, учні осягнули твір у цілому, розглядаючи образи разом з іншими компонентами художньої структури (описи, пейзажі, ліричні відступи, історичні екскурси). В основі цього аналізу покладено розгляд персонажів, сюжету і композиції у їх взаємозв’язках, у співвідношенні з іншими компонентами для з’ясування морального й естетичного багатства твору. Отже, в основі цього аналізу передбачена детальна характеристика образів та інших компонентів твору.
Проблемно-тематичний аналіз
Цей шлях аналізу художнього твору будується на основі самостійного розв'язування учнями завдань, поставлених вчителем або запропонованих учнями. При цьому активізуються їхні розумові зусилля, збуджуються естетичні почуття, вони вчаться давати морально-етичну й естетичну оцінку прочитаному творові. Іншими словами - це поява в учнів інтересу до пошуків, до самостійного здобуття нових знань про літературний твір і особу автора.
Вивчення твору слід починати із визначення мети уроку, проблематики твору, створення проблемних ситуацій, а також з накреслення конкретних шляхів для виконання поставлених завдань. У плані підготовки до уроку вчитель ставить завдання: продумати, як висвітлена в творі певна проблема, підібрати відповідний ілюстративний матеріал, висловити своє ставлення до неї, з'ясувати, як письменник вмотивовує її розв'язання, що в творі є повчального, захоплюючого і т. д.
Справедливе застереження методиста Є. А. Пасічника, що часто з методичній літературі ототожнюють проблему літературознавчого і дидактичного характеру. Коли говорять про шлях аналізу художнього твору, підкреслюють, що саме береться в його основу ― сюжет, композиція, теми, проблеми, образи тощо. Дидактичні засоби засвоєння цього матеріалу: проблемні питання, проблемні завдання і проблемні ситуації (уроки-диспути). Проблемний підхід до засвоєння знань не виключає будь-який інший шлях аналізу літературного твору.
Майстерне застосування різних шляхів аналізу в їх взаємозв'язку дає змогу вчителеві якнайкраще і якнайбільше залучити учнів до самостійної роботи над художнім твором, збудити неослабний інтерес до культури читання, навчити самостійно аналізувати й оцінювати літературний твір.
