Прислівник- це незмінна частина мови, що виражає ознаку дії, стану або ознаку іншої ознаки (надто повільний, повернути праворуч).). На відміну від інших самостійних частин мови прислівник не змінюється ані за числами, ані за відмінками, не має він також і ознак роду. Прислівник не має свого, властивого тільки йому лексичного значення. Воно зумовлене лексичними значеннями тих частин мови, від яких він утворюється (день- вдень, мій- по-моєму, осінь- восени). Прислівники мають властиві тільки їм словотоворчі суфікси -о, -е (тепло, добре, важче), -и, -ому, -єму (по-братськи, по-моєму). Головною функцією прислівника в реченні є функція другорядного члена речення- обставини (Так жадібно раптом захотілося йому жити, що він навіть від однієї цієї думки задихнувся). Інколи прислівник виступає у ролі присудка (Сонце низенько, то й вечір близенько). У реченні прислівник пов’язується з дієсловом, а також з прикметником і, рідше, з іменником
Розряди прислівників за значенням і роллю в реченні
Означальні прислівники
Означальні прислівники виражають якісні ознаки дії або стану (швидко бігти, міцно спати) та спосіб вияву їх, міру або ступінь (піклуватися по-батьківськи, занадто вразлива натура, утричі більша вага).Означальні прислівники поділяються на три групи: якісно-означальні, способу або образу дії, кількісно-означальні.
Якісно-означальні прислівники
Дають якісну характеристику дії або стану, відповідаючи на питання як? Вони творяться від основ якісних прикметників за допомогою суфіксів -о або -е, наприклад: гарно, розумно, вдало, гаряче, добре.
Якісно-означальні прислівники утворюють форми вищого і найвищого ступенів порівняння, наприклад: легко — легше — найлегше
Вищий і найвищий ступені якісно-означальних прислівників творяться так само, як і ступені порівняння якісних прикметників.
- Вищий ступінь утворюється за допомогою суфіксів -ше або -іше (довго — довше, тепло — тепліше), а також суплетивно (гарно — краще, погано — гірше) або аналітичним способом (вдало — менш вдало,.
- Найвищий ступінь твориться за допомогою частки най-, що додається до форми вищого ступеня, наприклад: весело — веселіше, найвеселіше
Прислівники способу або образу дії
Вказують на спосіб дії і відповідають на питання яким способом? (гуртом, уплав, по-нашому, по-материнському).
Кількісно-означальні прислівники
Виражають ступінь інтенсивності дії або міру чи ступінь вияву якісної ознаки і відповідають на питання: скільки?, наскільки?, якою мірою?, як багато? (двічі, утричі, дуже, надзвичайно).
Обставинні прислівники
Обставинні прислівники виражають різні обставини, за яких відбувається дія, тобто характеризують дію або процес за часовими, просторовими, причиновими відношеннями, рідше — за метою її виконання.
Обставинні прислівники поділяються на чотири групи: прислівники часу, прислівники місця, прислівники причини, прислівники мети.
Прислівники часу
Характеризують дію за часовими відношеннями і відповідають на питання: коли?, відколи?, як довго?, доки? (тепер, колись0.
Прислівники місця
Означають місце дії або напрям руху предмета. Відповідають на питання: де?, куди?, звідки? (угорі, вниз, здалеку).
Прислівники причини
Виражають причину дії і відповідають на питання: чому?, через що?, (зопалу, згарячу, здуру, знічев’я).
Прислівники мети
Виражають мету дії і відповідають на питання: для чого?, нащо?, з якою метою? (умисне, наперекір, напоказ)
Безособово-предикативні прислівники
Безособово-предикативні прислівники (їх ще називають словами категорії стану) виражають:стан природи (тихо, ясно, психічний або фізичний стан людини (легко, весело, зумовленість, необхідність, доцільність дії в оцінці людини (треба йти, необхідно виконати,
У ролі головного члена безособових речень вони виражають відношення до особи, яка зазначає певного стану, або вказують на загальний фізичний стан природи. Порівняйте: Дівчині весело (холодне, лячно, байдуже); Надворі весело (холодно, сухо).
Займенникові прислівники
Можуть входити як до означального, так і до обставинного різновиду прислівників. Серед них відокремлюють:
- питально-відносні (де, куди, як) вказівні (там, тут, сюди, туди, заперечні (ніде, нікуди, ніколи, ніяк) неозначені (десь, кудись, колись)
Модальні прислівники
Передають ставлення мовця до змісту висловлювання (мабуть, можливо,
За походженням прислівники поділяються на первинні та вторинні: До первинних прислівників належить незначна частина прислівників, які утворилися так давно, що зараз навіть важко установити первісну форму. Це: прислівники місця (там, тут, скрізь, куди, де,); часу (коли, доки,); причини (тому, чому); способу дії (якось, однак, ледве,). До вторинних прислівників належить більшість прислівників української мови. Це слова, походження яких легко встановлюється співвідношенням прислівника з основами інших частин мови (по-людськи, хвилююче, верхи, кругом, по-своєму), або з основою іншого прислівника (як первинного, так і вторинного: дотепер, ледве-ледве, післязавтра, кудись). Лексичне значення цих прислівників співвідноситься з лексичним значенням усіх повнозначних частин мови, від яких вони утворені. Адвербіаліза́ція-перехід будь-якої частини мови(перев. іменника і прикметника) у прислівник, напр.: трудівник працює ранком (пор. — замилувався літнім ранком). Процес А. у слов. мовах збільшує кількість прислівників, розширюючи цим функцію обставинних слів у реченні.
Ступені порівняння мають тільки прислівники, утворені від якісних прикметників за допомогою суфіксів -о, -е:швидкий — швидко, добрий — добре.
Ступенів порівняння два: вищий і найвищий. Як і в прикметниках, форми ступенів порівняння прислівників вказують на більшу міру вияву названої ознаки.
Кожен зі ступенів порівняння має дві форми — просту і складену.
Проста форма вищого ступеня утворюється за допомогою суфіксів -ш-, -іш- та кінцевого прислівникового суфікса -е: холодно — холодніше, весело — веселіше.
При додаванні суфікса -ш- у складі прислівників можуть виникати звукові сполуки (результат чергування), які на письмі позначаються буквами жч і щ. У вищому ступені прислівників літерами г, ж, з перед суфіксом -ш-змінюються на -жч-, а с + -ш- — на -щ-: високий — вищий, вузький — вужчий, дорогий — дорожчий, дужий — дужчий, низький — нижчий, але: легкий — легший.
Деякі прислівники вищого ступеня мають інші, ніж звичайні прислівники, корені: погано — гірше, багато — більше, гарно — краще, мало — менше.
Значення вищої міри ознаки може підсилюватись додаванням слів ще, трохи, значно, куди: ще сильніше, куди швидше.
Проста форма найвищого ступеня утворюється від форми вищого ступеня за допомогою префікса най-:холодніше — найхолодніше, гірше — найгірше.
Для підсилення можуть вживатися префікси як-і що-: якнайкраще, щонайсильніше.
Складена форма ступенів порівняння прислівників утворюється додаванням до звичайного прислівника:
— для вищого ступеня — слів більш, менш: більш популярно, менш вправно;
— для найвищого ступеня — слів найбільш, найменш: найбільш часто, найбільш густо.
