Вивчення звукової системи української мови здійснюється за принципами наступності та перспективності, однак у шкільному курсі мови чітко виділяється чотири етапи вивчення фонетики: 1) пропедевтичний етап (початкові класи): 2) систематичне вивчення фонетики, графіки, орфоепії (5, 6 клас); 3) розгляд фонетичних явищ при вивченні будови слова, словотвору і граматики (5-9 класи); 4) етап узагальнення і систематизації вивченого (10-11(12) класи). Учні 1-4 класів на уроках мови, читання і письма удосконалюють навички правильного вимовляння звуків мови та позначення їх буквами на письмі, вчаться розрізняти поняття звук і буква, поділяти слова на склади, визначати наголошені й не наголошені склади, голосні та приголосні звуки, розрізняти тверді й м'які, дзвінкі й глухі приголосні, позначати звуки буквами. Опрацьовуються і відповідні правила правопису, зокрема позначення м'яких приголосних, уживання апострофа, чергування звуків, написання не наголошених е, и, о.
Дотримуючись принципу наступності, учителю-словеснику необхідно у 5-9 класах організовувати систематичне повторення і закріплення знань та навичок, одержаних учнями в молодших класах.
На етапі узагальнення й систематизації вивченого в 10-11 (12) класах неабияке значення мають завдання: 1.) формувати орфоепічні навички: 2) вдосконалювати дикцію; 3) поєднувати імітативний шлях засвоєння орфоепічних навичок із свідомим засвоєнням норм літературного мовлення; 4) виробляти орфоепічну "пильність"; 5) формувати вміння володіти своїм голосом й відтворювати інтонацію різноманітних синтаксичних конструкцій; 6) відрізняти орфографічну правильність від орфоепічної, тобто писемну форму мови від усної.
Опрацьовуючи звукову і графічну системи української мови, засвоюючи орфоепічні норми на етапі систематичного вивчення фонетики, графіки, орфоепії, а також на етапі розгляду фонетичних явищ при вивченні словотвору і граматики, учні оволодівають певною сумою теоретичних відомостей і цілим рядом важливих практичних умінь:
1) визначати в слові на слух кількість звуків, розрізняти голосні і приголосні звуки, дзвінкі і глухі, тверді і м'які;
2) виділяти в слові будь-який звук, правильно вимовляти його;
3) членувати слово на склади і визначати в ньому наголос;
4) порівнювати звуковий склад паронімічних слів, пояснювати відмінності в їх вимові;
5) проводити звуко-буквений аналіз слова, пояснювати співвідношення звуків і букв;
6) чітко вимовляти слова і правильно читати суцільний текст, дотримуючись правил орфоепії;
7) членувати мовний потік на слова, склади, звуки, визначати логічний наголос у простому реченні;
8) помічати і виправляти помилки у вимові звуків.
Методи:
1. Слово вчителя (розповідь, пояснення);
2. Бесіди (евристичної бесіди);
3. Спостереження, аналізу мовних явищ (з лементами проблемного програмованого навчання, алгоритмізації);
4. Роботи з підручником;
5. Вправ
Прийоми:
1. Спостереження над звуковим складом мови;
2. розрізнення звуків і букв, графічного зображення слова і його звукового складу;
3. виявлення структури складу і ритміки слова;
4. Зіставлення звукової системи мови (голосних і приголосних звуків);
5. диференціювання звуків мови;
6. спостереження за різницею в артикуляції звуків мови, звуковим складом слів та їх вимовою;
7. Тренування у вимови звуків, слів;
8. Розрізнення наголошених ненаголошених складів;
9. розрізнення буквених і небуквених орфограм, пунктограм;
10. виразне читання текстів;
11. спостереження над інтонаційним оформленням текстів;
12. фонетичний розбір;
13.редагування слів, речень, текстів.
Вправи: вступні, підготовчі, на формування ЗУН, на закріплення, підсумкові, на систематизацію та узагальнення ЗУН, контрольні. Вміння і навички під час вправ: грамотно виголошувати звуки, не користуючись назвами букв; називати по порядку усі звуки, з яких складається те або інше слово; характеризувати звуки за такими ознаками:голосні(наголош./ненагол.), приголосні (глухі, дзвінкі, тверді, м’які); проводити співвідношення між буквами і звуками; ділити слова на склади; робити фонет. розбір слова.