Імпресіонізм (враження) – худ. напрям, заснований на принципі безпосередньої фіксації вражень, спостережень, співпереживань. Сформувався у Франції, в малярстві (Клод Моне «Враження. Схід сонця»). І. відмовився від типізації, від узагальнення найпоширеніших, найхарактерніших рис як навколишньої реальності, так і духовного світу героя. Ознаки: відтворення дійсності через потік вражень від навколишнього світу для передачі психодуховного процесу героя; настроєвість; відмова від ідеалізації героя; ущільнення часопростору; пейзаж в дусі мінливих вражень; синтез елементів різних видів мистецтв; підтекст; символіка, етюдність, фрагментарність, незавершеність картини, наскрізний ліризм; уривчаста оповідь. (Коцюбинський, Кобилянська, Косинка, Хвильвий).
Тісний зв'язок з імпресіоністичним живописом можна спостерігати у творчості Михайла Коцюбинського. Недарма український письменник називає свої новели акварелями, образками, етюдами. М. Коцюбинський відзначав, що його цікавить думка про зображення світу природи за допомогою "кольорового лексикону". "Загальна кольорова стихія», вважав він, сприяє «утворенню гармонійного цілого з психологією момент, дії". На допомогу слову завжди приходять фарби. Образи творів М. Коцюбинського пластичні та «зримі» завдяки тому, ще письменник намагається відтворити дійсність шляхом якнайживішого використання всіляких відчуттєвих вражень. Так, у своєму нарисі «На крилах пісні» він зазначав, що звуки пісні, як: торкалися його вуха, лягали перед ним барвами, малювали йому : дивною яскравістю цілі образи. Загалом характерною рисо:-: творчості Коцюбинського, за словами Є.Федоренка, є "тонка фіксація вражень, лаконічність вислову, глибокий ліризм ритмічність та плавність мови, майстерність описів природи та глибинний психологічний аналіз". Тобто риси, притамані імпресіонізму. Письменникова імпресіоністична вишуканість виявляється в тонкості психологічного прозирання в усі душевні порухи та все те, що творить силу осяйності барв самого зображення.
Новели: «Сміх», «На камені»(акварель), «Хвала життю», «Цвіт яблуні» (етюд), «Intermezzo».
«На камені» - імпресіоністична поетика, для автора є важливим прагнення людини відстояти своє право на щастя. Новаторство у тв.: вперше з'явилися люди нових поривів, якими керують не закони віри, а закони природи; головним символом є гори, камінь; акварельність полягає в тому, що персонажі постають «плямно»; відповідно до імпресіонізму малярства автор подає лише натяки, плями, силует, немає чіткості, фрагментарність. Конфлікт закоханих Фатьми і Алі із патріарх.звичаями татарського села. Прагнення люд.до щастя і бор-ба з анього. Увиразнення вічного протистояння кох.і насильства, волі і рабства. Героями керують закони природи. Камінь – символ жорстокого оточення. Замість детальних реаліст.описів – натяки, плями, силуети.
«Цвіт яблуні» (етюд) – звернення до проблеми внутрішнього «я» людини. Події розгортаються як враження письменника від побаченого, розкривається психологічний стан головного героя, який водночас є батьком, письменником та чоловіком, його психічний стан передається паралельно з описами пейзажу за вікном; фіксація переживань (смерть дитини, філософська проблема життя і смерті, проблема психології творчості – підсвідомі проблеми); символи: цвіт яблуні – вічно оновлюване життя; промінчик сонця – віра у краще; автор використовує засоби образотворчого мистецтва, він ніби малює перед нами картину психічних переживань (уривчасто, фрагментарно), зорові образи домінують над звуковими.
«Хвала життю» - показано образ-символ агави, яка цвіте лише один раз, а потім в'яне (цвіте, щоб умерти і умирає, щоб цвісти) – смерть – початок нового. Концепція життя – релятивність всього сущого.
«Intermezzo» - новела з глибоким психологічно-філософським змістом, наснажена ліричною настроєвістю. Ознаки імпр.: на першому плані внутрішній стан героя, а не сюжет; події подаються натяками; природа відіграє роль живої істоти та співзвучна настроям героя. Образи-символи природи втілюють мажорний настрій, символи рефлексії – мінорні настрої, природа є станом душі. На перший погляд події відбуваються на природі, але драма відбувається у душі. Процес подолання певного стерсового стану Герой втомлений від людей і від життя.
«Сміх» - новела імпр. манери: сміх – символ поштовху до переосмислення людського життя; внутрішні переживання адвоката Чубинського з приводу повстання наймитів проти інтелігенції; вітер у вікно – символ пробудження нар. (тут природа задає настроєвість всьому тв.); фрагментарні переживання героя.
