Говоріння – це активна сторона мовленнєвого акту, продуктивний зовнішньо-виражений вид мовл.д-сті. Це свідома д-сть, спрямована на досягнення певних цілей, а саме – спілкування людини з іншими людьми. Діалогічне усне мовлення виконує функції: запит, пропозиція, переконання, обмін думками. Вміння і навички: виявляти обізнаність з обговорюваної теми, досягати комунікативної мети, дотримуватися теми спілкування, аргументувати висловлені тези, вміння спростовувати хибні думки співрозмовника, не перебивати співрозмовника. Монологічне мовлення виконує функції: інформативну, впливову, експресивну, розважальну, ритуально-культову. Типи: опис, розповідь, повідомлення, переконання, оповідь, міркування, роздум.Види робіт: складання діалогів, робота в парі, відповіді на проблемні запитання, переказ
Письмо – це продуктивний ініціативний вид мовл.діяльності, має писемний опосередкований характер спілкування. В період навчання граматики письмо формується як єдність двох взаємопов’язаних сторін – технічної (графічна навичка накреслення літер), логічної (оформлення думки). Результатом письма є дія у відповідь учасника спілкування. Вміння і навички: вміння будувати висловлювання певного обсягу, добираючи, впорядковуючи необхідний для реалізації задуму матеріал; враховувати тему висловлювання; виразно висловлювати думку, розрізняючи головний і другорядний матеріал; дотримуватися норм літературної вимови; зберігати єдність стилю. Види робіт, які формують вміння і навички: робота з текстом (визначати тему і основну думку тексту, способи зв’язку речень в тексті(ланцюжковий, паралельний),цілісність тексту(смислова, граматична, структурна), засоби зв’язку речень в тексті, вміти редагувати написане, складати план.
Пізнавальні методи (пояснювально-ілюстративний, частково-проблемний) доцільно використовувати з метою набуття учнями знань про ознаки усної й писемної форм мовлення, текстів художнього, наукового й ділового стилів, роль окремих мовностилістичних засобів, інтонаційні засоби української мови, етичні норми спілкування й мовні засоби оформлення етикету.
Тренувальні, або практичні методи використовуються на етапі формування в школярів умінь і навичок застосовувати набуті знання у власній мовленнєвій діяльності. До них належать імітаційний(пов’язаний з негайним механічним відтворенням в усному мовленні або на письмі почутих чи прочитаних мовних одиниць або відрізків мовлення. Основне призначення цього методу – формування «чистих» навичок без допомоги частковомовленнєвих умінь.), репродуктивний, оперативний(треба що-небудь виділити, підкреслити, виявити, вставити, згрупувати, об’єднати, доповнити) та комунікативний методи. Кожен з цих методів знаходить вираження в тренувальних вправах, дидактичною метою яких є закріплення набутих знань та формування мовленнєвих умінь.
17. Завдання МВУЛ як науки
МВУЛ - — педагогічно-літературознавча прикладна наука, що містить психолого-педагогічні засади роботи вчителя, вимоги до літературного і літературознавчого змісту навчання, рекомендації щодо дидактичних шляхів його опанування, стратегії виховання учня засобами художнього слова.
Завдання методики викладання української літератури:
1. Зацікавлення учнів художнім твором як явищем мистецтва слова, специфічним “інструментом” пізнання світу і себе в ньому — прищеплення і утримання бажання читати.
2. Розвиток уміння сприймати літературний твір як явище мистецтва слова.
3. Підняття загальної освіченості учнів: набуття ними базових знань з української літератури, необхідних для повноцінної інтеграції в суспільство на різних рівнях. Ознайомлення із найвизначнішими і найпоказовішими взірцями української народної творчості та художньої літератури.
4. Формування читацької культури учнів, розвиток естетичного смаку, вміння розрізняти явища класичної (як високого мистецтва) і масової культури.
5. Формування стійкого інтересу до української літератури як вагомого духовного спадку народу, повноцінного оригінального мистецтва.
6. Повернення втраченого престижу національної літератури, виховання її майбутнього читача й шанувальника.
7. Формування гуманістичного світогляду, розвиток духовного світу, утвердження загальнолюдських морально-етичних орiєнтирів.
8. Сприяння національному самоусвідомленню і стійкому відчуттю приналежності до європейської спільноти. Бачення в українській художній творчості ментальних особливостей української людини.9. Вивчення української літератури в національному і світовому культурологічному контекстах, у міжпредметних зв’язках.
10. Розвиток творчих і комунікативних здібностей учнів, їхнього самостійного і критичного мислення, культури полеміки, вміння аргументовано доводити власну думку.
11. Вироблення вміння компетентно і цілеспрямовано орієнтуватися в інформаційному і комунікативному сучасному просторі.
12. Вироблення вміння застосовувати здобуті на уроках літератури знання, навички у практичному житті. 13. Розвиток навичок самоосвіти, бажання вчити
