Модернізм - загальна назва літературних напрямів та шкіл XX ст., яким притаманні формотворчість, експериментаторство, тяжіння до умовних засобів, антиреалістична спрямованість. Модерністські напрями виникли як заперечення натуралістичної практики в художній царині, обґрунтованої філософією позитивізму
Визначальні риси модернізму:
- новизна та антитрадиціоналізм;
- у творах затверджується перевага форми над змістом;
- заперечення матеріалістичного детермінізму, визнання інтуїтивного поруч із логічним шляхом пізнання;
- індивідуалізм, зосередження на «Я» автора, героя, читача;
- психологізм, пильна увага до позасвідомих сфер психіки, до внутрішньої боротьби роздвоєного людського «Я»;
- широко використовуються такі художні прийоми, як «потік свідомості» та монтаж, що прийшов у літературу з кіномистецтва;
- використання символу як засобу пізнання і відтворення світу;
- ліризм (навіть у прозі, драматургії, публіцистиці);
- естетизм.
В українській літературі модернізм набував специфічних рис. Перші спроби «модернізувати» українську літературу роблять М. Вороний, М. Коцюбинський та М. Чернявський, видаючи альманахи «З-над хмар і з долин» (1903), «З потоку життя» (1905), а також представники «Молодої музи» (П. Карманський, В. Пачовський, С Твердохліб, О. Луцький та ін.), «Української хати» (М. Євшан, М. Сріблянський, А. Товкачевський, Г. Чупринка, О. Олесь, М. Жуктаін).
Ознаки укр.модернізму:
1. Відмова від народництва як головної ідеї попередників
2. Укр. Модернізм був явищем культури синтезу( синтез елітарного і народницького, національних і європейських здобутків)н
3. На відміну від Європи укр.модернізм був не лише естетичним явищем, а й культурно-історичним.
4. Взаємопроникнення і синтез структурних елементів різних родів л-ри: драми і епосу, лірики і драми, що призвело до появи нових жанрів: драматична поема, поезія в прозі.
За Ільницьким у розвитку укр.модернізму виділяють 3 хвилі:
І – 90рХІХ ст – 10р ХХ ст. Франко,Українка,Марко Черемшина, Стефаник,Яцків,О.Олесь,м.Вороний
ІІ- 20-30 рХХ ст. – Розстріляне відродження
ІІІ – повоєнні роки. Розвиток еміграційної літератури.
Одним з найперших виявів модернізму, точніше його провісником в Україні був декаданс - напрям, назва якого в перекладі означає занепадництво. Літературознавець В. Щурат трактував декаданс як темне натхнення, як неясну, затемнену нічну красу, а поета-декадента як людину, яка здатна пережити самостійну, «безпредметну» тугу і піднятися «в ідеалу світ», занедбавши так звану громадянську тему, і суспільні: проблеми. Тривалий час в Україні декадентство вживалось як синонім модернізму, а в поезії розчинилось у символізмі, який став найпотужнішою культурно-стильовою течією в період раннього модернізму.
Неоромантизм - Стильова течія модернізму, що виникла в українській літературі на початку XX ст., названа Лесею Українкою «новоромантизмом». Зі «старим» романтизмом його ріднить порив до ідеального, виняткового. Відкинувши раціоцентризм, неоромантики на перше місце поставили чуттєву сферу людини, емоційно-інтуїтивне пізнання.
Імпресіонізм - Художній напрям, заснований на принципі безпосередньої фіксації вражень, спостережень, співпереживань. Поетика імпресіонізму відбилася у творчості М. Коцюбинського, B. Стефаника, М. Черемшини, частково О. Кобилянської, а також Г. Михайличенка, М. Хвильового, Є. Плужника та ін.
Експресіонізм -
Визначальні риси експресіонізму:
- зацікавленість глибинними психічними процесами;
- заперечення як позитивізму, так і раціоналізму;
- оновлення формально-стилістичних засобів, художньої образності та виразності, часом непоєднуваних між собою, як глибокий ліризм і всеохоплюючий пафос;
- суб'єктивізм і зацікавленість громадянською темою.
Український експресіонізм започаткував В. Стефаник, який від декадентських поезій у прозі перейшов на засади експресіонізму. У стильову течію експресіонізму частково вписується творчість М. Куліша («97»), а проза М. Хвильового, І. Дніпровського, Ю. Липи, Т. Осьмачки.
Символізм - одна зі стильових течій модернізму, що виникла у Франції в 70-х pp. XIX ст., а в українській літературі поширилася на початку XX ст. Основною рисою символізму є те, що конкретний художній образ перетворюється на багатозначний символ.
В українську літературу символізм прийшов через австро-німецьку та польську літератури. Засновницею цього стилю у вітчизняному письменстві стала Ольга Кобилянська. Серед помітних українських символістів можна назвати П. Карманського, В. Пачовського, Б. Лепкого, М. Яцківа, Д. Загула, Я. Савченка, О. Слісаренка, Т. Осьмачку (у ранній поезії), М. Євшана, М. Сріблянського, Г. Чупринку.
Футуризм - Авангардний напрям, назва якого в перекладі з латини — майбутнє. Виник у літературі на початку XX ст. Визначальні риси футуризму:
• заперечення традиційної культури (особливо її моральних і художніх цінностей);
• прагнення до новацій, бунтівливості порушення традицій;
• культивування урбанізму (естетика машинної індустрії і великого міста);
• переплетіння документального матеріалу з фантастикою;
• у поезії — руйнування загальноприйнятої мови, використання «слів на свободі».
Ознаки футуризму спостерігаємо в творчості М. Семенка, В. Поліщука, Я. Савченка, М. Бажана, Г. Шкурупія.
А також неокласицизм (відносять М. Зерова, М. Драй-Хмару, П. Филиповича, Юрія Клена (О. Бургардта), М. Рильського. Окрім того, В. Домонтовича (В. Петрова), М. Могилянського, А. Ніковського, Б. Тена, Г. Кочуру.), неореалізм (у В. Винниченка, В. Підмогильного, Б. Антоненка-Давидовича, І. Сенченка, В. Домонтовича (В. Петров) та інших митців.), екзистенціалізм (у В. Підмогильного, І. Багряного, Т. Осьмачки, В. Барки, В. Шевчука, в поезії представників «нью-йоркської групи», в ліриці В. Стуса.).
