Дієслово – сам. частина мови, що позначає дію або стан предмета як процес і відповідає на питання що робити? що зробити?. У реченні дієслово найчастіше виконує функції присудка або частини складеного присудка.
П’ять дієслівних форм: 1)дієвідмінюване дієслово; 2)дієприкметник; 3)дієприслівник; 4)інфінітив; 5)предикативні (присудкові) форми на –но, -то.
Ці форми можна розпізнати за характерними закінченнями:
1. неозначена форма (інфінітив): писа-ти, говори-ти, Особова форми: (він) пиш-е, писа-в-Ø, напиш-е, буде + писа-ти, писати-ме, писа-в-Ø + би,
2. дієприкметник: пожовті-л-ий, посиві-л-ий; писа-н-ий,; активні дієприкметники (пишучий) українській мові не притаманні, цю функцію виконують описові конструкції — що (або який) пише.
3. безособова на -но/-то: написа-но, зробле-но,прожи-то, випи-то;
4. дієприслівник: пиш-учи, любл-ячи, підписа-вши, полюби-вши.
Дієслівні форми — це однокореневі слова з різними граматичними ознаками. Взявши інфінітив за вихідну форму, можна за певними правилами утворити всі інші типи форм. Дієслівні форми мають відмінні та спільні ознаки.
Відмінні ознаки визначаються:
· за типом питання; за характером змінюваності; за роллю в реченні.
Загальнодієслівні категорії:
а) вид — недоконаний та доконаний, що встановлюється питаннями:
· що робити? — недоконаний вид, який виражає незавершену дію: співати, що зробити? — доконаний вид, який виражає завершену дію: заспівати, відвідати, переконати
Наприклад, дієприслівники на -учи (ючи), -ачи (ячи) творяться від основ недоконаного виду; а дієприслівники на -вши (ши) — від основ доконаного виду.
б) перехідність/неперехідність, що встановлюється за наявністю або відсутністю при дієслові прямого додатка:
Дієслівні форми: іти, спав, побіжить, засміється, сумуючи, є неперехідними, оскільки від них не можна поставити питань до іменника/займенника кого — що?, кого — чого?, отже, вони не мають при собі в реченні прямих додатків.
Значення перехідності/неперехідності виражає спрямованість/неспрямованість дії на якийсь об'єкт. Перехідність/неперехідність у формах інфінітива є важливою умовою правила творення дієприкметників.
В) стан: активний/пасивний
Категорія виду є основною граматичною категорією дієслова. Видові значення, в основі яких лежить поняття внутріш ньої межі дії, вказують на її результативність/нерезультативність, тривалість/обмеження, завершеність/незавершеність. Дієс.доконаного виду означають завершену дію і відповідають на питання що зробити? що зробив? що зроблю? Дієсл. недоконаного виду означають незавершену дію і відповідають на питання що робити? що роблю? що буду робити?
Дієслова доконаного виду утворюються із дієслів недоконаного виду за допомогою: префіксів (писати- написати,; суфіксів (зітхати- зітхнути, кричати- крикнути) наголосу (розкидaти- розкuдати); чергування звуків: сидіти- сісти (и- і), скакати- скочити (к- ч); різних основ (ловити- піймати, брати- взяти). Дієслову одного виду переважно відповідає дієслово іншого виду. Такі дієслова утворюють видові пари: дієсл. недоконаного виду-писати, робити, казати, іти; дієс.доконаного виду-написати, зробити, сказати. Одновидові дієслова - це дієс., які можуть бути або лише доконаного, або лише недоконаного виду. Двовидові дієслова- це окремі дієсл., переважно іншомовного походження, що поєднують у собі значення як доконаного, так і недоконаного виду (телеграфувати, гарантувати, воєнізувати, веліти, женити).
Стан дієслова — граматична категорія, що визначає сіввідношення між підметом, що поєднується з даним дієсловом та актуальним суб'єктом дії, вираженої тим же дієсловом.
Розрізняють активний стан, коли підмет повідомлення є суб'єктом дії: воїни атакують, та пасивний, коли підмет є об'єктом дії: фортеця руйнується, фортеця зруйнована.
Зворотно-середній стан . Дієслова зво ротно-середнього стану виражають дію суб'єкта, що не пе реходить на самостійний об'єкт, а зворотно спрямовується на самого діяча чи додатково характеризує його через неназваний об'єкт, наприклад: дитина взувається (взуває себе); цехи змагаються (змагаються один з одним); соба ка кусається (може вкусити когось).( власне зворотні – умиватися, взаємно-зворотні – зустрічатися, загально-зворотні – милуватися і т.д)
