Займенником називається частина мови, яка узагальнено вказує на предмети, ознаки або кількісність, не на зиваючи їх. У процесі мовлення значення займенників конкретизується через контекст. За значенням і граматичними ознаками займенникові слова неоднотипні, вони поділяються на три групи: 1) узагальнено- предметні, 2) узагальнено-якісні та 3) узагальнено-кількісні. Узагальнено-предметн і займенники спів відносяться з іменниками. Вони дають вказівку на предмети і характеризуються спільними з іменниками граматичними ознаками: віднесеністю до одного з трьох граматичних родів (він, вона, воно) або відсутністю формального показника роду (я, ти) чи вираженням його через синтаксичні зв'яз ки (що упало? хто прийшов? що таке? хто такий? хто така?); синтаксично незалежним значенням числа (я — ми, ти — ви), що виражається суплетивними формами або контекстуально (хто такі?) і зрідка флексіями (він, вона, воно, вони); зміною за відмінками. Узагальнено-якісн і займенники дають вказів ку на ознаки і за граматичними значеннями співвідносяться з прикметниками: вони змінюються за родами, числами і відмінками. Узагальнено-кількісн і займенники вказують на кількість (стільки, скільки) або порядок предметів при лічбі (котрий) і за морфологічними ознаками співідносять- ся з числівниками. Слова стільки і скільки змінюються за відмінками, а котрий — за відмінками, родами і числами. У реченні займенники, що вказують на предмети, виступа ють підметом або додатком, зрідка обставиною.
За своїми значеннями займенники поділяються на дев'ять груп: особові, особово-вказівні, зворотні, присвійні, вказівні, питально-відносні, означальні, заперечні та неозначені.
1. До особових займенників належать: я (ми), ти (ви). Займенник я дає вказівку на особу мовця. Займенник ти вказує на особу співбесідника, того, до кого звернена мова. Займенники ми і ви відповідно виражають також вказівку на кількох мовців — хто говорить і тих, до кого звернена мова
2. До особово-вказівних належать займенники він, вона, воно, вони. Займенник він (вона, воно) вказує на третю особу — ту, про яку говорять, або на предмет, про який йде мова. Займенник він як вказівне слово співвідноситься з іменниками чоловічого роду, вона — з іменниками жіночого роду, а воно — з іменниками середнього роду. Займенник вони є спільною формою множини для всіх трьох родів
3. Зворотний займенник себе вказує на виконавця (су б'єкта) зворотної дії, наприклад: примусив себе, запитала себе, заспокоїли себе.
4. Присвійні займенники вказують на належність предме та особі: мій (наш) — першій особі, твій (ваш) — другій особі, свій (свої) — будь-якій особі, що є суб'єктом дії: записую свій план, ти записуєш свій план,
5. Вказівні займенники цей (заст. сей), той, такий дають вказівку на один предмет з ряду однорідних: цей день, той випадок, такий олівець. Займенники цей і той семантич но позначають ступінь віддаленості предмета: той — це більш віддалений у просторі (в часі) предмет, уже згадува ний раніше, а цей вказує на ближчий предмет
6. Означальні займенники сам (самий), весь (увесь), усякий, кожний (кожен), жоден, інший узагальнено вка зують на ознаки предмета. Займенник сам виражає значення «самостійно, без сто ронньої допомоги»: Добрий товар хвалити не треба, він хвалить себе сам (Нар. тв.).
7. Питально-відносні займенники вживаються для оформ лення питання про осіб (хто) чи предмети (що), про ознаки, якості чи приналежність предмета (який, чий), про кількість або порядок предметів при лічбі (скільки, котрий), Питально-відносні займенники хто, що, який, котрий можуть давати вказівку на невизначену особу, предмет або якість
8. Заперечні займенники ніхто, ніщо, ніякий, нічий, нікотрий, ніскільки утворені від питальних займенників за допомогою частки ні (ані). Вони виражають ті самі значення стосовно осіб, предметів, ознак, кількостей і порядку предметів, що й питальні займен ники, але в заперечній формі мають одні й такі самі грама тичні ознаки
9. Неозначені займенники також творяться від питальних займенників за допомогою часток аби-, де-, будь-, -небудь, казна-, хтозна-, -сь, що вносять відтінок невизначеності особи, предмета або його якості чи кількісного вияву
Відмінювання займенників.
Відмінювання особови х займенників: Однин а Множин а Н. я ти ми ви Р. мене тебе нас вас Д. мені тобі нам вам 3. мене тебе нас вас О. мною тобою нами вами М. (на) мені (на) тобі (на) нас (на) вас 2. Відмінювання особово-вказівни х займен ників: Однин а Множин а чол. рід середи, рід жін. рід для всіх родів Н. він воно вона вони Р. його, нього її, неї їх, них Д. йому їй їм 3. його, нього її, неї їх, них О. ним нею ними М. (на) ньому і (на) нім (на) ній (на) них Відмінкові форми особових і особово-вказівних займен ників творяться суплетивно — від різних основ. Такі відмінкові суплетивні форми відсутні лише в займеннику ти (ви). Особово-вказівні займенники в родовому, знахідному і місцевому відмінках, коли вживаються з прийменником, ма ють початковий звук [н]: до нього, до неї; в нього, в неї; на ньому, на нім, на ній; до них, у них, на них.
Зворотний займенник себе відмінюється як особовий займенник ти, починаючи з родового відмінка: себе, собі, себе, собою, (на) собі.
