Мовленнєвий розвиток як процес – це система інформаційних, дидактичних, виховних засобів, що спрямовані на:●виявлення і розвиток психофізіологічних задатків особистості пам’яті, мислення, уяви, волі, емотивної сфери, артикуляційної виразності, гучності голосу тощо;●засвоєння мовної системи, мовних норм, мовного етикету, збагачення мовлення лексико-фразеологічними, граматичними, стилістичними засобами●оволодіння учнями вміння вчитися знаходити, опрацьовувати, оцінювати, запам’ятовувати і використовувати інформацію у процесі підготовки власних висловлювань тощо.Мовленнєвий розвиток як результат – це система психофізіологічних, мовленнєвих, когнітивних, креативних, світоглядних, духовних якостей особистості, що забезпечують певний рівень змістовності, суспільної значущості і цінності, виразності, мовної довершеності, комунікативної доцільності висловлювання, у цілому його ефективності. Робота з мовленнєвого розвитку учнів здійснюється паралельно за трьома напрямами:●збагачення словникового запасу учнів і розвиток граматичної будови їхнього мовлення;●засвоєння норм укр. літ. мови;●формування в учнів умінь і навичок сприймати й відтворювати чужі та будувати власні усні й писемні висловлювання.
Комунікативно-діяльнісний підхід знаходить своє відображення в теорії мовленнєвої діяльності. За такого підходу шкільний курс рідної мови повинен забезпечувати учнів не тільки знаннями, а й уміннями й навичками продукувати власні висловлювання різних жанрів, типів і стилів мовлення. Комунікативно-діяльнісний підхід до вивчення мови забезпечує усвідомлення учнями комунікативної функції мови. Відтак більшість мовних і мовленнєвих вправ за цим підходом необхідно виконувати безпосередньо для комунікації та спілкування. Сюди належать: створення мовленнєвих ситуацій, розвиток мотивації висловлювань, вироблення вмінь накопичувати та систематизувати для цього мовний матеріал, робота щодо вдосконалення учнівських висловлювань. Основою функціонально-стилістичного підходу є функціональна граматика та функціональна стилістика, а до принципів, на яких він базується відносяться: стилістична диференціація мови, урахування поліфункціональності мовних засобів, свідомості і активності, доцільності використання мовних засобів, контекстуальної обумовленості вживання мовних засобів. В якості засобів його реалізації виступають тексти для функціонально- лінгвістичного аналізу, система лексико- та граматико-стилістичних вправ на базі текстів різних стилів. При цьому, використовуються такі методи: проблемно-пошуковий, евристична бесіда, функціонально-лінгвістичний аналіз, продуктивно-творчий аналіз. Функціональний підхід допомагає краще зрозуміти роль виучуваних мовних засобів у досягненні комунікативної мети, зорієнтованої на вираження думки, спілкування. Аналіз мети, змісту і структури соціокультурного компоненту та критеріїв його засвоєння засвідчує, що основою цього компоненту є текст або система тематично об’єднаних текстів українознавчого спрямування. Упровадження соціокультурного підходу сприятиме формуванню соціокультурної компетенції школярів. І четвертий основний аспект мовленнєвого роз-ку – проблемний, який передбачає самостійний розвиток учнів через вирішення поставлених проблем і задач.
