З вершин і низин – символізує об’єднання України – геогр., соц., духовне. Ліричний герой збірки втілює ідеал нової людини.
Нова людина – модерна людина ХХ ст., інтелігентна, живе духовними, проблемами, активна, прогресивна, інтелектуал. Вперше з’являється в оповіданні «На дні»(Андрій Темера), Лель і Полель, Перехресні стежки. У європ л-рі – Дюма «В’язень замку Іф».
Ліричний герой цієї поетичної книжки сповнений віри в справедливість революційної боротьби і в можливість змінити життя суспільства на краще. Відкриває збірку величальна пісня, що славить невмирущу силу боротьби за прогрес, щастя, волю.
Збірка «З вершин і низин», видана у Львові в 1887 р. Зб. присвячена дружині – Ользі Хоружинській. Зб. дає ключ до розуміння всієї поет. творч. Ф., її ідейних і мистецьких настанов, розкриває всі суспільно-політичні обставини того часу, коли розпочав свою творчу діяльність поет. Пояснює зб. і народну основу творч.: боротьба проти австрійсько-німецьких колонізаторів у Галичині, проти українських угодовців-націоналістів.
Основне місце займає громадянська лірика, у якій поет порушує важливі питання суспільного життя, революційної боротьби трудящих мас за своє визволення (Вічний революціонер); філософська лірика («Vivere memento»), пейзажна («Веснянки»: «Гримить, благодатна пора наступає», «Гріє сонечко»), інтимна («Картка любові», “Ой ти, дівчино, з горіха зерня…”, “Чого являєшся мені у сні?..”).
З віршів цієї книжки постав образ нового ліричного героя — мужнього борця за свободу, рівність, братерство людей. Цей герой покладає великі надії на вільний розвиток думки, науки, освіти, культури, за допомогою яких можна поліпшити життя знедолених, безправних трудівників.
Поет гостро засуджує світ соціальної несправедливості, закликає до побудови суспільного ладу, де людина матиме умови для гармонійного розвитку і щасливого життя. Франко використовує лексично-фразеологічні ресурси рідної мови, запроваджує в лірику науково-філософську, політично-публіцистичну лексику. Розпочинається віршем «Гімн» підзаголовок «Замість прологу»), далі цикл «Веснянки» ( «Гріє сонечко», «Земле, моя всеплодющаямати», «Гримить»). У першому вірші («Гімн») Франко виводить образ «вічного революціонера», що є символічним образом людського непоборного духу, який спонукає до людського щастя, свободи, до волі. Поет возвеличує прагнення людей до цих поривань.
Отже, ідеєю збірки є голос гніву, болю, заклик до боротьби за народ, за щасливе майбутнє. Іван Франко вірив в ідеї боротьби і закликав до цієї боротьби. До збірки також ввійшов вірш «Vivere memento!» («Пам’ятай, що живеш!»)
