В СУЛМ є 4 відміни ім., які сформувалися на ґрунті давніх основи ( 6 типів).
І в. - ім. ж. , спільного., ч. р. із закін. а, - я Микола, рука, плакса, також входять аугментативи ж.р на –е гадючище, бородище. В праслов. Період вони належали до таких типів відм. 1. З колишніми детермінативами –а довг. Та йа довг. 2. – u довг. Осн., - і коротких осн.; на приг. –r (дочка). Також впливав кінц. Приг. Основи. На відм. Закінч. Ім – твердий, м’який, мішаний тип.
ІІ в. - ім. ч.р. з нульовим закінч. У Н.в. одн. (завод, робітник) та з зак -о. (дядько, парубійко), ім. сер. Р. з -о,-е,-а (вікно, дно, море), подвійного р. утв. Від ч.р. дворище, що в попер. епохи належали до 5 різних типів відмінювання.: -о корот. Jo кор. основ; усі ім. u – кор.основ.; ч.р з i кор. Осн., ч.р на приг. –n. Ім. ч.р. у Д.в. мали зак. –у,-ю (-о кор..- jor кор. Основи), ови (еви) (-u кор. Осн.) та и. В СУЛМ існує дві паралельні форми, хоча ові еві є давнішими, а у ю відносно нова і рідша.
ІІІ в. ж .р. з нул зак. У н.в.одн. (тінь,сіль,папороть) Виняток – мати. Всі ім.. крім мати, через занепад кінцевих редукованих мають нульове зак. у н.в. Форми О.В. зазнали фонет. Змін, повязан. Із занепадом редукованих, що виявилися в асим. J до попер. Мякого пригол..в позиц. Між гол. – як насл. Подовження мякого (ніччю,сіллю, тінню). Входять іменники u-довгих основ, і-коротких, r-основ (мати).
ІV в. – с.р. – а, який в непрямих відмінках,крім Зн., та усіх формах мають суф -ат - ят (курча, хлоп’я.) с.р. –я з суф. –ен у непр. В. (ім’я, сімя). Ці ім.. належали до старих типів. Відм. На приголосні n та еnt
