Іме́нник — сам. змінна частина мови, що має значення предметності, вираженої у формах роду, числа і відмінка. ЛГ розряди:
1) Власні (виділяють предмет з ряду однотипних) і загальні назви.
- Конкретні (вітер, день, кіт) та абстрактні (грубість, кохання, біг ) імен.
- Матеріально-речовинні (вживаються або лише у формі однини або множини(цемент, вода - однина; помиї, парфуми - множина).
4) Збірні (адвокатура, студентство), одиничні (картоплина, цибулина, перчина).
- Назви істот і неістот.
В укр.. мові всі ім.., що вживаються в однині, мають постійне значення роду: чоловічого, жіночого, середнього. Ч. Р.: в н. в. однини нульове закінчення (дуб) рідше - - о, - а (Микол - а, дядьк - о). Ж. Р.: в н. в. однини закінчення - а, рідше - нульове закінчення: лип - а, земл' - а, ніч. С. Р.: в н. в. однини мають закінчення -о, -е, -а: по'л-е, о'зер-о.
Іменники спільного роду, які:
- Позначають осіб ч. або ж. статі за х-ми рисами поведінки або діями(ябеда, каліка)
- Належать до стилістично маркованої експресивно-забарвленої лексики(трудяга, молодчага)
- Родова диференціація здійснюється за синтаксич. озн. (така прожога, він прожога)
Подвійний рід (ч-с, ж-с) можуть мати І.: Утворені від І. ж.р. і ч.р. за допомогою суф. щ і закінчення е (такий/таке дубище, така/таке ножище); Назви осіб за х-ми ознаками і за закінченням о (базікало – ч.р. – с.р.; ледащо – ж. – с.р.)
Категорія числа – це словозмінна категорія, що виявл. у протиставлянні однорідних значень одн і мн. Основним показником одн. і мн. виступають відмінкові флексії (школа – школи, ніч - ночі).
Також можуть виражатися засобами, які додаються до флексії:
- Специфічні засоби словотворення (небо – небеса, людина-люди)
- Наголос (хата – хати, поле - поля)
Форма однини може позначати сукупність (полк, рота), а множини – більше число цих сукупностей (полки, роти, загони). Сингулятиви (тільки в однині): залізо, асфальт, молодь. Плюративи (тільки в множині): ваги, ворота, пустощі, радощі.
Категорія відмінка ім.. служить для вираження відношень ім.. до інших слів у реченні. У сучасній укр.. мові категорію відмінка ім.. складають сім відмінків.
Основні значення відмінків:
- Н.в. – суб’єктне значення(виконує ф-ю підмета); предикативне значення (іменна частина складеного ім. присудка(він учитель));
- Р.в. - суб’єктне значення (захід сонця,); атрибутивне (означальне) – людина слова; об’єктне (виконання вправи); обставинне (зупинитися біля лісу).
- Д.в. - об’єктне значення (допомагати учневі), адресатне (лист товаришеві);
- З.в. - об’єктне значення (читати книжку);
- О.в. - об’єктне значення (милуватися пейзажем); інструментальне (писати ручкою); обставинне (працювати днями);
- М.в. – обставинне значення (жити в місті, лежати на траві); об’єктне (розумітися в мистецтві); атрибутивне (товариш по школі)
- Кл.в. – звертання (рідна земле, учителю, Тетяно).
І. у Кл.в. перебувають поза системою синтаксичних зв’язків, не виступають у ролі жодного члена речення.
