Демократичний гуманізм і оригінальний письменницький талант Марка Вовчка зумовили непересічне значення її прози 50-х — початку 60-х років XIX ст., яке виявляється передусім у майстерному зображенні потворної сутності, абсурдності, антилюдяності кріпосництва, у відтворенні в народних характерах свого зачарування незнищенністю доброго в народі в таких жахливих умовах кріпосницького рабства в Російській імперії. Марко Вовчок заклала міцний фундамент розвитку соціально-проблемної повісті й підготувала ґрунт для створення проблемного роману в українській літературі другої половини XIX ст. її «Народні оповідання», «Інститутка», «Кармелюк» та інші твори сприяли формуванню протестантської свідомості. «Народні оповідання» були могутнім засобом у боротьбі проти кріпосництва.У першу збірку ввійшли такі оповідання: «Сестра», «Козачка», «Горпина», «Одарка», «Сон», «Викуп», «Чумак» та ін. Більшість цих оповідань зображає трагедію селянина-кріпака, доводить, що кріпосництво — нестерпне, ганебне явище в суспільному житті.
Жінки-матері, надірвані кріпацькою працею, хворіють, божеволіють. їх розлучають з чоловіками, дітьми, що призводить до великих страждань і загибелі. Вона довела, що кріпак своїми моральними якостями стоїть вище за пана-кріпосника. Герої «Народних оповідань» мають глибокі почуття родинності, дружби, любові.Центральна постать оповідань — це жінка-кріпачка:козачка Олеся, Горпина, Одарка. В оповіданні «Ледащиця» письменниця знову виводить постать жінки-кріпачки, яка не тільки мріє про волю, але ціною свого занапащеного життя здобуває її.Злободенній на той час темі рекрутчини Присвяно оповідання «Два сини». В ньому розкрито глибокі переживання матері двох синів, реалі стично змальовано картини безправного становища кріпаків.Сподівання матері бачити своїх синів щасливими розбивається об сувору дійсність кріпацького підневільного життя. Письменниця плямує жорстоку систему кріпосництва та царизму, порушує питання про права простої людини, виступає на захист пригноблених, розкриває великі прагнення народу до волі.
Тяжке життя дівчини-кріпачки Насті, яка загинула, домагаючись визволення від кріпацтва,— тема оповідання «Ледащиця».Образ Насті подано в іншому плані порівняно з героями ранніх оповідань Марка Вовчка. За свою волю Настя бореться аж до загибелі, тоді як жінки в ранніх оповіданнях гинуть не в боротьбі, а в тяжких умовах непосильної праці і безправ'я. Така еволюція жіночого образу в творах Марка Вовчка сталась у великій мірі під впливом ідей революційних демократів.
Ідея необхідності розкріпачення селян найповніше розкрита в соціальній повісті «Інститутка». Темою є зображення тяжкого становища кріпаків та наростання народного гніву, стихійного протесту проти кріпосників. У повісті «Інститутка» створено образ «вихованої в інституті жорстокої, вередливої панночки (а потім пані). В її образі письменниця показала типові риси характеру поміщика-кріпосника. Це людина, яка у своїй поведінці нічим не обмежена, сварлива й егоїстична, вередлива й невгамовна.
