Романтизм – літ. напрям, який відтворює незвичайні характери у незвичайних ситуаціях. Формується у Німеччині в кінці 18 ст. як відгук на Французьку революцію.
Основні ознаки: розчарування у сучасній дійсності, її неприйняття, конфлікт з нею і спроба втекти в ідеальний світ, створений уявою; обґрунтування самоцінності людської особистості, культ сильного, вольового героя; розчарування у раціоналізмі; спроба осмислити життя з позицій історизму, нац. ознак і народності, що веде до розробки історичних тем, використання фольклору; використання символіки. Поняття «історизм» вводиться у мистецтво саме романтизмом.
Розквіт укр. романтизму припадає на 30-40 рр. ХІХ ст.
Стильові течії:
- Романтизм, прогресивний, активний, революційний (національно-патріотичний у більшості поетів-романтиків)
- Романтизм, консервативний, пасивний, реакційний (суб'єктивно-ліричний у таких його представників, як М. Петренко, В. Забіла, згодом Я. Щоголів)
За П. Волинським початок укр. романтизму датується 1827 р., бо одночасно в цьому році з'являються дві балади П. Гулака-Артемовського «Твардовський» і «Рибалка», а також фольклорний збірник Максимовича.
Ознаки укр.романтизму: співіснує з бурлеском, присутній історизм(Укр. романтики трактують Україну як духовне серце слов'янства. Тому вони з'ясовують витоки укр. культури і її контактів з інших слов'янських народів);ідеалізація минулого, герой- козак як втілення духу непокори, свободи.
Три школи романтизму:
- Харківська школа романтиків на чолі з Срезневським (І. Розковченко, О. Шпигоцький)
- Київська (Костомаров, Максимович)
- Петербурзька (Гребінка)
Найвиразнішим виявом стала літ. містифікація «Запорожская старина», яка буде видана Срезневським протягом 1833-38 рр. у 6-ти збірниках. Першими виявами укр. романтизму була «Історія русів» (др.пол.18 ст., вперше опублікована 1846 р. О. Бодянським), «Грамматика малороского наречия» (1818) О. Павловського.Одночасно в Галичині виступила «Руська трійця» (М. Шашкевич, Я. Головацький, І. Вагилевич) зі збірником «Русалка Дністровая» (1837).
Етапи розвитку укр. романтизму:
Харківський гурток (укр..нар. пісні М. Максимовича історичних пісень і дум І. Срезневського народної усної творчості П. Лукашевича.
Київський гурток. Осередок - Київ другої половини 1830—40-х pp. з М. Максимовичем, П. Кулішем, Т. Шевченком, автором виданого вже 1840 року «Кобзаря», і прибулими туди з Харкова А. Метлинським і М. Костомаровим.
Третім етапом українського романтизму була діяльність, згуртованих навколо журналу «Основа» (1861—62) письменників і діячів, між якими були: кирило-методіївці В. Білозерський, М. Костомаров, автор першого романтичного роману «Чорна Рада» (1857) й видавець альманаха «Хата» (1860) П. Куліш і Т. Шевченко.
