Першим твором нової української літератури є поема «Енеїда», видана 1798р. (перші три частини, наступні - ІV – 1809, V – 1822, VІ – 1842 після смерті поета.) без відома автора.. І хоч першоджерелом поеми був твір Вергілія, все ж в її основі — тогочасне життя, сучасна письменникові дійсність. Зі сторінок поеми постають перед нами не абстрактні троянці, а українці з їх національним характером і побутом. «Енеїду» Котляревського справедливо називають енциклопедією українського побуту. Письменник, відійшовши від античних традицій, показав українців у типових обставинах їхнього життя, замінивши при цьому римські імена на українські.
За жанром — бурлескно-травестійна поема( тарвестійна, бо античні герої «перевдягнені» в укр вбрання, перенесені в іст умови укр життя; бурлескна, бо події і люди змал в жартівливо-зниж тоні)). Найхарактерніша риса поеми — народність..
Широко відтворюючи суспільне життя на Україні в другій половині XVIII — на початку XIX століття, письменник змалював реальну картину переходової доби від старої гетьманщини до нових форм життя, коли посилювалось соціальне гноблення й царат намагався перетворити Україну на провінціальну губернію Росії. Козаки перетворювались на селян «панських і казенних», у містах зростала нова бюрократична верства.
Українські риси: поема має виразний нац. колорит. Автор вводить описи страв (локшина, кваша, путря), напоїв (слив'янка, калганівка), одягу (кораблик, плахта, чобітки), ігор і танців (гопак, в хрещика, візка), музичних інструментів (сопілка, бандура). Широко описані народні звичаї і вірування: вечорниці у пеклі, ворожіння, знахарство, поминки. Опис раю та пекла поданий також відповідно до народних вірувань: у раю були сироти, убогі, каліки та чесні люди, серед яких лише зрідка можна було побачити багатих і попів. Всі ж грішники – багатії, брехуни, п'яниці, зрадливі жінки були в пеклі, де їх мучили чорти. Дізнаємося також про стан освіти в Україні: згадки про шкільні підручники, зокрема про латинську граматику, життя школярів. Дізнаємося також про побут українців, наприклад, про звичай вішати в хатах картини на казкові та героїчні теми. У творі фігурують назви укр. міст (Лубни, Полтава, Решетилівка). З укр. фольклору взято приказки, фразеологізми, порівняння, величезна кількість синонімів, народні пісні (козацькі, історичні). Згадуються також імена козацьких гетьманів, Січ, чумаки, прочани, є натяк на кріпацтво, козацька історія. Відображена ментальність укр. нар. Троянці (козаки) – гульбенять, п'ють, але коли треба в бій, то вони кидають все.
Гол.герой – народ – К.обстоює право народу на чільне місце в нац.літ. Троянці – ідеал поета: патріот, доблесний воїн, безкорисливий захисник справедливої справи, знає ціну гідності і честі; виразні нац.характери. Еней – жива людина (не ідеалізована), образ сповнений суперечностей; баламут і п’яниця, який еволюціонує у героя; ватажок, що прийшов до керівництва завдяки особистим здібностям; типові нац.риси: моральна витримка, душевна рівновага (у пеклі), оптимістичний погляд на життя. Герої і боги – сатир.викриття пороків феодально-кріпосницької сист; боги – чиновнико-вельможі, великосвітське панство; їм доля людей байдужа; герої – поміщицька верства укр.сусп. 2 пол.18ст.
