Національна мова функціонує в двох основних своїх формах – літературній мові та в системі діалектів.
Літературна мова – це унормована, відшліфована форма загальнонародної мови, що обслуговує найрізноманітніші сфери діяльності людей. Вона характеризується: унормрваністю, уніфікованістю (стандартністю), високою граматичною організацією, розвиненою системою стилів, наддіалектністю, поліфункціональністю.
Норма літературної мови – це сукупність загальноприйнятих правил реалізації мовної системи, закріплених в процесі суспільної комунікації. Розрізняють орфоепічні (вимова звуків і звукосполучень), графічні (передавання звуків на письмі), лексичні (слововживання), стилістичні (відбір мовних елементів відповідно до умов спілкування), орфографічні (написання слів), морфологічні (правильне вживання морфем), синтаксичні (усталені зразки побудови словосполучень, речень) та пунктуаційні (вживання розділових знаків) норми.
Літературна мова реалізується в усній і писемній формах.
Писемна форма літературної мови функціонує в галузі державної, політичної, господарської, наукової і культурної діяльності. Усна форма літературної мови обслуговує безпосереднє спілкування людей, побутові й виробничі потреби суспільства.
Функціональний стиль – різновид літературної мови, що характеризується системним обєднанням мовленнєвих одиниць різних рівнів, функції яких зумовлені суспільною сферою використання мови, настановами та умовами спілкування. Функціональні стилі сулм: 1) Художній – мова художньої літератури, основні ознаки – емоційність, образність, експресивність. 2) Науковий стиль – обслуговує сферу і потреби науки. Ознаки: засилля термінів, чітке членування, логічність, однозначність, точність, аргументованість. 3) Офіційно-діловий стиль – мова ділових паперів. Ознаки: наявність реквізитів, однозначність, чіткість, наявність усталених мовних зворотів, певна стандартизація, нейтральна лексика. 4) Публіцистичний – мова масмедіа. Головні ознаки: Популярний, чіткий, зрозумілий, оціннісний та емоційний. 5) Конфесійний: обслуговує потреби релігії. Головні ознаки: слова на найменування Бога та явищ потойбічного світу, мова багата на епітети, порівняння, метафори, застарілу лексику. 6) Розмовний стиль обслуговує неофіційне спілкування людей, їх побутові потреби. Ознаки: використання побутової лексики, фразеологізмів, емоційно забарвлених і просторічних слів, звертань, подеколи порушення норм сулм. 7) епістолярний – мова приватного листування.
Українська мовна територія поділяється на 3 наріччя, кожне з яких складається з 3 діалектів (говорів), які, в свою чергу, поділяються на велику кількість говірок.
До південно-східного наріччя належать середньонаддніпрянський, слобожанський та степовий діалекти.
Охоплює говори південних районів Київської та Сумської областей, усієї території Харківської, Луганської, Донецької, Полтавської, Запорізької, Дніпропетровської, Херсонської, Кіровоградської, Черкаської, Миколаївської та Одеської областей.
Південно-західне наріччя поширене на заході України (крім Полісся) — від Закарпаття і Галичини до південної Київщини і Черкащини. Поділяється на Волинсько-Подільський, Галицько-Буковинський та Карпатський діалекти.
Північне наріччя характерне для північних територій України: Волині, Рівненщини, Житомирщини, Київщини, Чернігівщини та північної частини Сумської області.
До північного (поліського) наріччя належать східнополіський (лівобережнополіський), середньополіський (правобережнополіський) і західнополіський говіри.
