Ця тематична група лірики, у якій ідеться про сердечні переживання, не була притаманною тогочасній літературі. Шкільна поетика не визнавала цього жанру, але в усній словесній творчості він розвивався і задовольняв смаки та настрої людей. Давня українська література тривалий час не культивувала любовної тематики через пропагування християнської моралі з її упередженим ставленням до стосунків чоловіка і жінки, намаганням виховувати аскетизм та надмірну скромність у почуттях. У ХVIII ст. ситуація кардинально змінилася, про що свідчила значна кількість рукописних збірників віршів та пісень, у яких було більше любовних віршів, з’являлися твори, які відрізнялися від шкільної лірики щирістю емоцій та природністю форм.
Мотиви любовної лірики того часу різноманітні: щасливе і нещасливе, нерозділене кохання, любовна туга закоханих, розлука. Кохання повставало, мов стихія, яка змушувала ліричних героїв мучитися, страждати. Теми кохання поєднували із темами родинного життя, наприклад безрадісне життя з нелюбом.
За ритмікою та образністю вірші про кохання були близькі до народної пісні: мелодійність, постійні епітети, зменшувально-пестливі форми лексики, звертання до сил природи та контрастна колізія (щасливе – нещасливе кохання). Часто любовні вірші вибудовували, як і деякі народні пісні, тобто у формі діалогу. Оскільки на любовну лірику також впливала літературна система віршування, їй було властиве використання книжної лексики та словесних зворотів, зокрема для характеристики образу дівчини.
Серед жанрів любовної лірики ХVІІІ ст. набув поширення романс – невеликий за обсягом вірш любовного змісту, призначений для сольного співу з інструментальним акомпанементом. Яскравим представниками цього жанру в українській літературі були С. Климовський та І. Пашковський, що були таких романсів: ,,Їхав козак за Дунай’’ та ,,Пісні світські’’.
Популярність пісні С. Климовського була безпрецедентною. Її співали вже в середині XVIII ст., в тому числі й у Санкт-Петербурзі. Протягом XIX ст. пісня «Їхав козак за Дунай» друкувалася у багатьох пісенниках. Сюжет твору навряд чи варто прив'язувати до якоїсь історичної події. Хоча окремі дослідники відзначали можливість того, що пісня була написана козаком харківського полку як враження від невдалих турецьких походів Петра I, перший з яких відбувався в 1710 році, приблизно в час створення пісні. Герой не дуже впевнено обіцяв повернутись через три роки. Досить точно означено тривалість всіх тих походів. Саме три роки жорстоких військових дій. Проте число три могло бути просто символом, в українців воно завжди мало сакральний зміст. Та й сам «Дунай» у фольклорній традиції нерідко символізував просто ріку. Мотив розлуки козака з коханою дівчиною, образний лад пісні, характер мелодії дали підстави називати її романсом.
Що стосується ,,Пісень світських’’ І. Пашковського, то їх теж вважали зразками раннього українського романсу. Головна їхня тема — кохання, соціальна нерівність, сирітство. У них поєднувався книжний елемент з народнопоетичним, релігійне, моралістичне нашарування з тверезим, народним поглядом на кохання як на земне щастя, парування рівного з рівним. Народнопоетична образність, легкість форми сприяли тому, що пісні Івана Пашковського надовго ввійшли до пісенного репертуару українського народу.
