Пригоди бравого вояка Швейка — незакінчений сатиричний роман, що охоплює події в Австро-Угорщині напередодні й під час першої світової війни. В центрі твору — образ вояка Швейка, носія народного гумору, який зазнає безліч комічних пригод. У творі з великою художньою силою виражено протест простої людини проти війни й насильства.
- Особливо колоритний образ головного героя, пригоди якого, уписані в широку картину світової війни, являють собою нескінченну низку його зіткнень з офіційною машиною гніту і примуса. Швейк має незвичайну здатність, особливо в спілкуванні з начальством, при повній слухняності створювати комічні ситуації, що профанують, причому залишається неясним, виникають вони через його наївність і придуркуватість чи, навпроти, хитрості і кмітливості.
- В образі закладений принцип комічної містифікації, спрямованої почасти і на читача, що увесь час заворожує і не може до кінця вгадати, де закінчується наївність героя і починається крутійство, де ретельність, а де пародія і глузування під видом ретельності. Поетика сміхової гри, що складає основу образа Швейка і роману в цілому, дає можливість автору втягувати читача в стихію нещадного розвінчання мілітаризму, поліцейського режиму, національного і соціального гніта і їхньої системи міфів, що прикриває, голосних фраз і фетишів.
- Гашек створив яскравий новий літературний тип. Ім'я Швейка набуло загального сенсу. Швейка зараз відносять до числа знаменитих світових образів, що стали загальнозначущими символами.
- сатиричні «об'єкти»: бюрократія, вояччина, духівництво.
- війна, у безглуздості якої особливо наочно розкривається загальнодержавний ідіотизм Австро-Угорської імперії;
- «Швейк» - один з перших антивоєнних романів XX століття;
- «Солдати не любили пі Австрії, ні війни, але зі шкіри лізли геть перед начальством. Сам Швейк - плід бурхливої й п'яної фантазії свого автора…»
- Швейк - це типове зображення простої чеської людини, що не має великого політичного досвіду й не пройшов через школу, що просвіщає,але в якого «у крові» свідомість, що «усе гнило в Датському королівстві» і що «довго так тривати не може»;
- Швейковщина - це насамперед особиста самооборона проти божевілля імперіалізму, але незабаром ця оборона перетворюється в настання.
- два різних Швейка: один - «ідіот на дійсної», іншої - зовні простодушно-наївний, але глибоко людяний і проникливий народний телепень, щедро наділений гумором;
- Головна художня функція цього персонажа - епічна іронія.
- солдат Швейк - «маленька людина» - стає виразником стихійного народного протесту проти цієї війни й суспільного лада» який неї породжує.
- Швейк захищає людяність у нелюдському світі й розум у нерозумній дійсності;
104.