(14-поч.17 ст.)-культ.-філос. рух кін. Середньовіччя –поч. Нового часу. Риси: ідеали гуманізму , орієнт на спадщину античності.
ознаками культури Ренесансу: 1)Світський, нецерковний характер культури Відродження. 2) інтерес до античної культурної спадщини (Античність сприймалася як найвищий авторитет, ідеал людської досконалості, у світлі якого оцінювалася сучасність). 3)Створення людської естетично-художньої спрямованості культури. 4)Широке використання теорії «подвійної істини» для обґрунтування права науки і розуму на незалежне від релігії і церкви існування. 5)Переміщення людини, як основної цінності, у центр світу і в центр філософії, літератури, мистецтва та науки. Лудовіко Аріосто - італійський поет епохи Відродження, автор поем і комедій написаних латиною на класичні сюжети. В перших творах наслідував Горація, Тібулла, Овідія. Найвідоміший твір— поема
«Несамовитий Роланд» (1505—32), присвячена кардиналові д'Есте. Поема складається з 46 пісень, в ній діє близько двохсот персонажів.
Торква́то Тассо - італ. поет та теоретик поет. мистецтва, найвидатніший представник італійської літератури пізнього Відродження. 1 твір - 1562 поема
«Рінальдо». Це твір з фантастичним лицарським сюжетом опрацьований в стилі античної епічної поеми. Найвизначніший твір — поему
«Звільнений Єрусалим» (лицарських подвигів та просякнута войовничим католизизмом. В ооснові твору лежать події Першого хрестового походу під керівництвом Готфріда Бульонського, який завершився взяттям Єрусалиму і заснуванням першого на Ближньому Сході християнського королівства. Поема складається з 20 пісень, написаних октавами. В творі події розвиваються по законах героїчної епопеї і рицарської поеми.
Лопе де Вега – 1562-1635. В 5- нап вірш, працездатний, за добу-100 гот п’єс, дон-жуан, збереглось 1800комедій, 3000сонетів, 50000віршів-поем. зруйнував традиції іспанської драматургії : відмовився принципу єдності місця, часу і дії, зберіг лише останнє, і поєднав елементи комічного і трагічного, створивши класичний тип іспанської драми. Т
еми: соціально-політичні драми з вітчизняної та іноземної історії (п'єса про Лжедмитрія
«Великий герцог Московський»), історичні хроніки («
Доблесний кордовець Педро Карбонеро»), історії кохання («
Собака на сіні», «Дівчина з глечиком», «Вчитель танців»). Риси ДРАМ: комічне , -роль слуг, історія яких створює паралельну інтригу п'єс. - народна нац драма
-інтрига -вел роль- історії («Останній готський король», «Граф Фернан Гонсалес», «Зубці стін Торо», «Юність Бернара дель Каріпо», «Незаконний син Мударра») - Комедия плаща и шпаги, дворцовая комедия, комедия интриги, комедія случайностей «Собака на сіні» - Діана, графиня де Бельфор, її секретар Теодоро, що закоханий в камеристку Марселу, Теодоро небайдужий їй. чітко дає зрозуміти, що вона його любить і що лише забобони щодо різниці їх суспільного стану заважають єднанню їхніх доль. граф Федеріко і маркіз Рікардо залицяються до Діани. граф. Федеріко і Рікардо замислюють знайти найманого вбивцю, щоб позбутися Теодоро. Довідавшись - Теодоро хоче втекти до Іспанії, і забути про своє кохання до Діани Трістан поширює чутку, що Теодоро- син графа Лудовіко— щастю графа немає меж. Марсела -за Фабіо. Діана обіцяє Трстанові свою дружбу і заступництво, якщо він збереже таємницю піднесення Теодоро, сама ж вона більше ніколи не стане собакою на сіні. «Фуенте Овехуна» - ісп. «овече джерело». Історична п'єса. Дія в кінці 15 ст за царювання Фердинанда й Ізабелли. Командор ордена Калотрави Фернан Гомес оселився в селищі Фуенте Овехуна, образивши місцевого алькальда, спробою збезчестити його дочку Лауренсію. Селянинові Фрондосо вдається її захистити. Під час весілля командор розганяє всіх, хоче повісити Фрондосо і викрадає Лауренсію. Усі жителі села поголовно б'ють ґвалтівників. Коли приїжджає суддя, то усі в селі відповідають, що зчинила злочин Фуенте Овехуна. Поняття честі з категорії дворянських почуттів переходить у загальнолюдську. Драматург уважно працює над лінією кожного персонажа. наприклад, Лауренсія зі звичайної дівчини виростає в народну героїню. Вона озброює жінок й особисто бере участь в бою. Причини єдності народу й держави, ідеалізує образ короля.
111.
