Міфи почин. виник. на поч. існування люд-го сус-ва у всіх без винятку племен. Перші божества старод. греків були потворними і мали великі розміри (Хаос, Гея, Ерос, титани, Кронос, Тіфон, Еринії, Єхидна та ін.). Молодше покоління – після першого поділу праці, коли скотарство відокремилось від землеробства, а матріархат поступається місцем патріархату, влада в общині переходить до чоловіків.
Дослідники виділяють три основних періоди в розвитку давньогрецької міфології: 1)хтонічний чи доолімпійський (з гр. – земля) Хтонічні міфи – міфи про Гею-Землю та її породження, міфи про богів ототожнені та створені з землі та тварин., 2)класичний олімпійський найдавніші міфи олімпійського циклу починаються з винищування істот, яким, імовірно, у попередній період поклонялися як богам. Бог Аполлон убиває Піфійського дракона і гігантів, люди-напівбоги, сини богів знищують інших чудовиськ: Медузу, Химеру, Лірнейську Гідру. І остаточну перемогу над древніми богами тріумфує Зевс, цар богів Космосу. Образ Зевса дуже складний і сформувався в міфології греків не одразу. Учені називають цей період епохою героїзму. Це олімпійські боги, антропоморфні, наділені рисами безсмертя і вроди. і 3)пізній героїчний. У пізній героїчний період розвитку грецької міфології, відроджуються представлення про силу, якій підкоряються все існуюче — і люди, і боги. Невблаганна доля панує над усім. Перед нею схиляється навіть сам Зевс.
Космогонія – міфи про створення світу, створювались в період фетишизму, тотемізму, анімізму, матріархат, впорядкування світу. Теогонія – міфи про богів та героїв, створені в період антропоморфізму, патріархат, міфи про молодше покоління богів. Солярні міфи – про сонце. Астральні міфи – про зорі. Близнюкові міфи – Аполон і Артеміда, брати Діоскури, брати Гіпнос і Танатос. Календарні міфи – пов*язані з землею, богиня Деметра, Персифона, Діоніс.
Спочатку не існувало ієрархії серед богів. У тогочасних віруваннях греків збереглися залишки первісних релігій — фетишизму: наприклад, шанування каміння, особливо дельфійського омфала, тотемізму (орел, сова, корова й інші тварини були постійними атрибутами богів, а самі боги нерідко зображувались у вигляді тварин), магія.
Особливо плідно вплинув на світове мистецтво троянський цикл, пов'язаний із містом Троєю, яке ще називали Іліоном (звідси назва поеми Гомера — «Іліада»). Мати-Земля Гея попросила свого онука Зевса помститися за неї, звільнивши від непосильного тягаря — безлічі людей, які розмножилися на її грудях, через що їй стало важко дихати. Вони постійно ранили її тіло плугами, кололи заступами й мотиками в пошуках корисних копалин, нищили її волосся (ліси й чагарники), закупорювали артерії та вени (загачували ріки та струмки). До слова, і нині, наче продовжуючи цю прадавню метафору, смертоносні природні катаклізми, пов'язані із земною корою (цунамі й виверження вулканів, землетруси й вибухи метану в шахтах), називають «помстою Геї». І Зевс, на прохання Геї, вирішив улаштувати Троянську війну. Міфи про Тесея - троянський цикл. („Єлена, дочка Зевса і Леди“, „Пелей і Фетіда“, „Суд Паріса“, „Паріс повертається до Трої“, „Паріс викрадає Єлену“, „Менелай готується до війни проти Трої“, „Ахілл“, „Троя“, Перші дев'ять років облоги Трої“, „Смерть Ахілла“, „Смерть Аякса Теламоніда“, „Філоктет. Останні дні Трої“, „Падіння Трої“).
У фіванському циклі міфів ідеться про долю царя Едіпа та його нащадків. Фінікійський царевич Кадм, розшукуючи свою сестру Європу (звідси назва нашого материка), опинився на родючій грецькій землі Беотії, де заснував місто Фіви. (Міфи: Едіп. Його дитинство,юність і повернення до Фів. Едіп у Фівах. Смерть Едіпа. Семеро проти Фів. Антігона. Похід Епігонів.Алкмеон)
Відомим у Елладі був і цикл міфів про аргонавтів. Езон, цар фессалійського міста Іолка, мав підступного брата Пелія, який скинув його з престолу. Саме тоді в Езона народився син Язон. Щоб передати царську владу своїм нащадкам, Пелій вирішив убити немовля. Про це довідався старий слуга й застеріг Езона. Уночі мати віднесла немовля до кентавра Хірона, під наглядом якого Язон ріс до двадцяти одного року, нічого не знаючи про своє походження. Ставши дорослим, він подякував Хіронові й пішов шукати пригод і слави. Опинившись біля річки, юнак зустрів стареньку бабусю, яка попросила його перенести її на інший берег. Язон охоче допоміг, не знаючи, що то була сама Гера, яка випробовувала доброту юнака. Міфи про похід аргонавтів в основному викладені за поемою Аполлонія Родоського "Аргонавтика". („Народження і виховання Ясона“, „Ясон в Іолку“, „Ясон збирає супутників до походу в Колхіду“, Аргонавти на Лемносі“, „Аргонавти на півострові Кизику“, „Аргонавти у Фінеях“, „Сімплегади“, „Острів Аретіада і прибуття в Колхіду“, Гера й Афіна в Афродіти“, „Ясон в Еєта“, „Ясон виконує доручення Еєста“, „Медея допомагає Ясону викрасти золоте руно“, „Повернення аргонавтів“, „Ясон і Медея в Іолку. Смерть Пілея.“, „Ясон і Медея в Корінфі. Смерть Ясона“)
Міфи про Геракла викладено за трагедіями Софокла («Трахінянки») і Евріпіда («Геракл»), а також за сказаннями, що згадуються в «Описі Еллади Павсанія» .
