анторопоцентризм, гуманізм
нова генерація митців
гуманізм: людина-креативна і мисляча істора, фатум+боже провидіння+творча праця
ніколо кузанський
неоплатонізм, бог все можливе і все що може бути/світ розготунута сутність Бога/все що створено і буде створено існує і згорнутому вигляді/ богце все, макисмум і мінімум/принцип співпадіння протилежностей
Дж. Бруно
натур пантеїст філософія
про причину початок і Єдине праця
нескінченне божество-нескінчнний всесвіт/всесвіт і єдине-вічне тотожне самому собі буття/матерія як активне і творе начало/зд матері до утв форм-душа світу/форма причина і початок збігаються/всесвіт однорідний нескінченнй, одні і ті ж елементи./інквізиція
налілей
б'єктивного існування світу, нескінченного та вічного/божественну першопричинуніщо не знищується і не породжується, відбувається лише зміна взаємного розташування тіл або їхніх частин/суворою механічною причинністю/Звідси справжня мета науки — відшукати причини явищ
кампанеллі
Кампанелла був у розпачі від того, що не встигне написати вже обмірковану книгу «Місто Сонця» (La Città del Sole). Ця книга — найвидатніший добуток Томмазо Кампанелли. Вона створена, безсумнівно, під впливом «Утопії» Томаса Мора. У ній йдеться про місто, розташоване на горі і яке поділялося на сім поясів, або кіл. У кожному з них були зручні приміщення для житла, роботи, відпочинку. Передбачено й оборонні спорудження: вали, бастіони. Головним правителем серед жителів міста вважався первосвященик — Сонце. Він вирішує всі мирські і духовні питання. У нього є три помічники: Могутність, Мудрість і Любов. Перший займається справами миру і війни, другий — мистецтвом, будівельною справою, науками і відповідними їм установами і навчальними закладами. Любов піклується про продовження роду, виховання немовлят. Медицина, аптечна справа, усе сільське господарство теж у її веденні. Третій помічник також керує тими посадовими особами, яким довірене харчування та одяг. У державі Кампанелли встановлена рівність чоловіка і жінки.
макіавеллі државець
роттердамький
В 1511 році Еразм видав написану ним двома роками раніше книгу «Похвала Глупоті» (грец. Μωρίας Εγκώμιον, лат. Stultitiae Laus), яка стала найвідомішим твором автора. Книга починається з посвяти Томасу Мору, другу автора, прізвище якого асоціюється з грецьким словом «моріяс», що значить «глупота».
Мова ведеться від імені богині Глупоти, яка на всі лади вихваляється тим впливом і шаною, які вона здобула в суспільстві.
Еразмова сатира висміює усі сфери та явища тодішнього життя, включно із самим Еразмом Ротердамським, але найбільше мислитель глумиться над неправедністю та забобонністю ченців, запліснявілими доктринами.
Закінчується книга полум'яним закликом до праведності й християнських чеснот.
«Похвала глупоті» вважається однією із найвпливовіших книг західної цивілізації й каталізатором Реформації. Вона одразу ж стала популярною, сподобалася Папі, ще за життя автора була перекладена німецькою й французькою. В новітню еру ще довго вивчалася, як зразок риторики.
