Здібності - індивідуально-психологічні особливості, що відрізняють однієї людини, пов'язані з успішністю виконання будь-якої діяльності, але не зводяться до знань, умінь і навичок. Виділяють:
- загальні здібності, які включають ті, якими визначаються успіхи людини в видах основної діяльності;
- спеціальні здібності, які сприяють успіхам людини в специфічних видах діяльності.
Науковці не мають єдиної точки зору стосовно походження здібностей та умов їх формування. Історично склалось три концепції з цього питання:
1.Торія успадкованих здібностей. Здібності - біологічно детерміновані властивості людини,що успадковуються від потомків, а середовище проживання людини лише виявляє їх.
2. Теорія придбаних здібностей. Здібності цілком визначаються впливом середовища, а зокрема вихованням.
3. Теорія діалектики спадкового та набутого в здібностях. Здібності поєднують в собі як спадкові прояви – задатки, так і їх розвиток за рахунок впливу середовища і виховання.
Здібності не з’являються на порожньому місці. В основі їх розвитку лежать певні природні і набуті особливості людини – її задатки
Задатки – вроджені анатомо-фізіологічні особливості нервової системи, функціонування мозку, які становлять природну основу розвитку здібностей . Задатки є необхідною, але не достатньою умовою розвитку здібностей. Якщо, наприклад, людина розумово неповноцінна, то, не зважаючи на найсприятливіші умови, вона, на жаль, навряд чи досягне висот думки. З іншого боку, наявність задатків ще не означає, що вони розів’ються в здібності. Можна розрізняти здібності і за рівнем їх розвитку. Високий рівень розвитку називають талантом, надвисокий – геніальністю.
