Почуття – це відображення в мозку людини її реальних відношень, тобто відношення суб’єкта потреб до значущих для нього об’єктів.
Прийнято виокремлювати такі види вищих почуттів: моральні, інтелектуальні, естетичні і практичні почуття.
Під моральними почуттями розуміють усі ті почуття, які відчуваються людиною при сприйманні нею явищ дійсності з точки зору норм моралі, вироблених суспільством. Об'єктом моральних почуттів є окремі люди, групи людей (як малі, так і великі), соціальні інститути та установи (держава, сім'я, школа, підприємство), життєві події (війна, наукове відкриття), людські стосунки (вчинки та дії людини в суспільному та особистому житті, характер взаємостосунків людей у колективі, сім'ї тощо) і нарешті, сама людина.( симпатія, відповідальність, любов, дружба, совість).
Почуття, пов'язані з процесом розв'язання тих чи інших теоретичних і практичних задач, з процесом набуття знань, називаються інтелектуальними почуттями.
Діяльність пізнання, міркування з приводу тих чи інших явищ, фактів викликає переживання особливого характеру. Почуття здивування перед складним і ще не зрозумілим явищем; почуття допитливості відносно нового, ще не пізнаного; почуття сумніву в правильності висновку; радість і гордість з приводу зробленого відкриття. Міра складності почуттів, що переживаються, залежить від характеру і масштабу задачі, яка розв'язується, від міри її складності.
Підґрунтям для виникнення естетичних почуттів є здатність людини сприймати явища навколишньої дійсності, керуючись не тільки моральними нормами, але й принципами прекрасного. Естетичні почуття, які викликаються сприйманням природи (радість, захоплення пробудженням природи і тривога за неї під час бурі, грози, через порушення людьми екологічних норм), можуть злитися воєдино з моральними почуттями, які виникають у зв'язку з тим, що це природа нашої Батьківщини.Підґрунтям для виникнення змістовних естетичних почуттів є твори мистецтва. Особливістю таких естетичних почуттів є те, що емоційне відношення до предметів мистецтва, яке виникає у людини, завжди супроводжується усвідомленням, що нею сприймається не саме життя, а відображення цього життя художником. Таке відображення реальних процесів життя стає джерелом насолоди, породжуючи залежно від змісту твору гаму різноманітних переживань - радості, хвилювання, смутку, здивування, страху, захоплення. Оскільки людина сприймає у творі мистецтва не саме реальне життя, а його відображення, у її сприйманні відсутні практичні життєві міркування, установки; людина має можливість цілком віддатися безкорисливій насолоді цими творами.
Практичні почуття - це почуття, які викликаються діяльністю, зміною її в ході роботи, її успішністю або неуспішністю, труднощами її здійснення, її завершенням. Практичні почуття характеризуються різним змістом і різною мірою інтенсивності переживання, певним видом і формою людської діяльності, рівнем її складності та мірою значущості для людини. Так, трудова діяльність залежно від її характеру і способу здійснення викликає різний емоційний відголос. Коли виконується звична нескладна робота, процес якої автоматизований, то емоційний відголос відноситься більшою мірою до результату праці, ніж до його процесу. З'являється задоволення, що все намічене виконане. Або ж виникає незадоволення, що процес праці дуже простий, одноманітний, не вимагає розумової активності, викликає втому.
Якщо трудова діяльність складніша, то практичні почуття значною мірою пов'язані не тільки з її результатом, але й із самим процесом. З'являються переживання збудження і напруженості під час роботи, смутку, пригніченості при малоуспішному результаті, задоволення, радості від її успішного перебігу, задоволення від самого процесу дії. Чим складніша діяльність, яку виконує людина, чим більше сама ця діяльність пов'язана із запитами особистості, її прагненнями, життєвими цілями, тим більший емоційний відголос вона викликає і тим більш різноманітні переживання, які відрізняються також і за інтенсивністю, вона породжує.
Форми переживання почуттів:
1 форма – афект – це психічний стан в основі якого лежить сильне короткочасне емоційне переживання. Афект характеризується : значними змінами в свідомості; порушенням вольового контролю за діями; зміною життєдіяльності організму. Людина в стані афекту не усвідомлює свої дії, не передбачає результату своїх дій.
1.Афективні стани мають 2 стадії:
1. Збереження вольового контролю над діями та вчинками.
2. Втрачається вольовий контроль на цій стадії здійснюються нерозсудливі, безвідповідальні дії.
2 форма – стрес - це стан психологічної напруги, що виникає під дією сильних впливів.
Характеристика стресу: відбувається дезорганізація діяльності. Важко здійснити цілеспрямовану діяльність. Відбувається розлади мислення, виникають проблеми у переключені та розподілі уваги. Можливими є помилки сприймання, пам’яті,неадекватної реакції.,раптова дратівливість. Однак у деяких людей стрес може викликати порив до праці, активізацію діяльності. При слабких нетривалих стресах фізіологічні зміни можуть не проявлятись ззовні, а підсилення стресу може звести до загального гальмування,пасивності.
3 форма – настрій – це стійке переживан6я будь-яких емоцій або тривалий стійкий емоційний стан,який відтіняє всі інші переживання і діяльність людини.
Настрій може бути: суворий, діловий, безпечний тощо.
Джерелами настрою можуть бути:
- Переживання різного характеру;
- Позиція,яку людина займає в суспільстві;
- Задоволення чи незадоволення її інтересів.
4 форма – пристрасть - це один із складних якісно своєрідних емоційних станів, що характеризується вольовою спрямованістю.
Це сплав емоцій, почуттів, мотивів сконцентрованих навколо відповідного виду діяльності, предмета чи людини. Пристрасть зустрічається тільки у людей.
5 форма - фрустрації - крайнє незадоволення, стани блокування прагнень, що викликають стійкі негативні, емоційні хвилювання. Фрустрації дезорганізують і свідомість , і діяльність людини. Виникає в умовах негативної соціальної оцінки і самооцінки особистості. У стані фрустрації людина відчуває сильне нервове потрясіння, злість, байдужість, наступає самокартання. Фрустрації завжди вимагають розрядки, яка здійснюється на зовсім невинних людей.
