Особистість — соціальна істота, суб’єкт пізнання, активний діяч суспільного розвитку. Характерними ознаками особистості є наявність у неї свідомості, виконувані нею суспільні ролі, суспільно корисна спрямованість її діяльності.
Божович виділяє 2 основні критерії сформованості особистості:
1.якщо вона здатна подолати власні спонукання заради чогось іншого
2.якщо вона здатна до свідомого керівництва власною поведінкою(наявність самосвідомості)
Характеристики особистості:
1.активність-виявляється в різноманітних діяльностях,спрямованих на пізнання,перетворення навкол.світу і своєї власної природи.
2.єдність- тісний зв'язок псих.процесів і псих.властивостей
3.стійкість-прояв відносно постійних властивостей,що дає можливість передбачати поведінку людини в тій,чи іншій ситуації.
Спрямованість - одна з найістотніших сторін особистості, які характеризують її мотиваційну сферу. Поняттям "спрямованість" позначаються ті особистісні утвори, які результативно виявляють себе таким чином: а) в одній і тій самій життєвій ситуації різних індивідів спонукають ставши перед собою рівні завдання; б) у конкретного індивіда створюють невипадкову послідовність постановки цілей, що протистоїть випадковим змінам ситуацій. Інакше кажучи, спрямованість - це модус особистості, стрижень її структури, що визначає її ініціативну поведінку, яка виходить за межі пасивних реакцій на зовнішні подразники.
Виділяють три основні ВИДИ спрямованості особистості: особиста, колективістична і ділова.
Особиста спрямованість - створюється переважанням мотивів власного благополуччя, прагненням до особистої першості. Така людина найчастіше буває, зайнята самим собою, своїми почуттями і переживаннями і мало реагує, на потреби оточуючих його людей.
Спрямованість на взаємні дії - має місце тоді, коли вчинки людини визначаються потребою в спілкуванні, прагненням підтримувати гарні відносини з товаришами по роботі, навчанні. Така людина виявляє інтерес до спільної діяльності, хоча може і не сприяти успішному виконанню завдання, нерідко його дії навіть ускладнюють виконання групової задачі і його фактична допомога може бути мінімальною.
Ділова спрямованість - відображає переважання мотивів породжуваних самою діяльністю, захоплення процесом діяльності, безкорисливе прагнення до пізнання, оволодіння новими навичками і вміннями. Зазвичай така людина прагне до співпраці і домагається найбільшої продуктивності групи, а тому намагається довести точку зору, яку вважає корисною для виконання поставленого завдання.
