Національна свідомість – це усвідомлення державно-політичної, громадянсько-територіальної спільності (соборності), духовної єдності, етнічної й історичної спорідненості, психологічної, культурної самобутності та неповторності. «Просвіта» як організація, що протягом століть впливала на пробудження свідомості українського народу, діючи в Галичині, у своїх статутах на цьому не наголошувала. Товариства, котрі діяли в підросійській імперії, виражали бажання піднесення національної свідомості українського народу у своїх програмно-організаційних документах. На час виникнення перших товариств на Надніпрянщині «Просвіта» в Галичині діяла вже 37 років і за той період у регіоні вже відбулось піднесення нашого народу на національну стадію, для частини українського народу підросійської України такі питання ще залишались актуальними. Кирило-Мефодіївське братство - у процесі зростання національної свідомості вивчення історії свого народу завжди відігравало вирішальну роль. Представникам Кирило-Мефодіївського братства, котрі плекали нове почуття спільності, необхідне було усвідомлення того, що всіх українців єднає й спільна доля. Цей спільний історичний досвід, крім того, має сприйматися як славетне минуле, що вселяє почуття гордості та спонукає до ототожнення зі своїм народом. Діяльність «Руської Трійці» в Галичині мала величезне значення для української культури. Все, що пропонувала Трійця, було новим і незвичним. Історична концепція трійчат, орієнтація на фольклор, використання у творах народної мови, обстоювання народності в мистецтві – все це відкривало перспективу становлення процесу національної самосвідомості на українських землях. Крім того, в процесі «Руська трійця» розвивала і вдосконалювала українську мову — засіб, що надзвичайно ефективно культивував почуття самосвідомості українців. На думку представників Наукового товариства ім. Т.Г. Шевченка український народ зможе завоювати належне йому місце серед народів світу не шляхом відособленості, а в результаті розвитку рівноправного співжиття та взаємозв’язків між ними. Ідеї перебудови свідомості єднали членів товариства з прогресивними революційними силами тієї епохи. Історичне значення товариства полягало, насамперед, у тому, що воно знову висунуло ідею створення суверенної Української держави. А це мало на увазі і повернення до життя свободи слова та самобутності українського народу.
