Методи формування свідомості особистості
Головна мета цих методів — вплив на свідомість, світогляд, почуття, волю вихованців з метою формування у них загальнолюдських якостей, понять, суджень, оцінок, поглядів, переконань.
До цієї групи належать методи:
а) словесна підгрупа: розповідь, пояснення, бесіда, лекція, диспут, переконання, навіювання;
б) метод прикладу.
В основі словесної групи методів лежить слово педагога — найпопулярніший інструмент у педагогічній діяльності.
«В руках педагога слово — такий самий могутній засіб, як і музичний інструмент у руках музиканта … без живого, трепетного, хвилюючого слова немає школи, педагогіки» (В. О. Сухомлинський).
Перейдемо до вивчення окремих методів даної групи.
Бесіда – метод виховання та отримання інформації про особистість за допомогою безпосереднього словесного спілкування, передбачає цілеспрямовану організацію обміну думками за допомогою запитань та відповідей. Бесіди можуть бути присвячені різноманітній тематиці. В бесіді вчитель опирається на досвід учнів. Розрізняють фронтальні(групові, колективні) та індивідуальні бесіди, також заплановані та епізодичні бесіди
Етапи бесіди:
1. Обґрунтування теми, її актуальність.
2. Діалог (цікава постановка питань, переважно проблемного характеру, що викликає роздуми, активний обмін думками);
3. Підсумки бесіди.
Роз'яснення - найбільш поширений метод переконання.
Роз'яснення застосовують лише тоді, коли вихованцю дійсно потрібно пояснити нову моральну норму, так чи інакше вплинути на його свідомість і почуття.
Роз'яснення ж використовується у двох випадках:
1) для того, щоб сформувати або закріпити нову моральну якість або форму поведінки,
2) для вироблення правильного ставлення вихованців до певного вчинку, який вже здійснено (наприклад, весь клас не прийшов на урок).
Розповідь — це монолог вихователя, який будується як оповідання, опис, роз'яснення. Вона проводиться, щоб викликати почуття співпереживання з героями розповіді, радості від усвідомлення хороших вчинків, обурення від поганих; розкрити зміст моральних норм і правил поведінки, уявити ідеальний образ тощо. При цьому важливо не навчати прямо, а давати можливість дітям оцінювати самим те, що почули, робити висновки.
До наступної підгрупи методів належать дискусійні методи: диспут та дискусія.
Диспут як метод формування свідомості особистості передбачає вільний, живий обмін думками, колективне обговорення хвилюючих учнів питань. Як правило в диспуті превалює наукова проблематика У ході диспуту учні відстоюють свою позицію, переконуються в правильності чи помилковості своїх поглядів. Тут розкриваються їх ерудиція, культура, темперамент, розвивається логічне мислення, вміння аналізувати, робити висновки.
Дискусія – метод групового обговорення проблеми з метою з’ясування істини шляхом зіставлення різних думок. Дискусія вимагає спеціальної підготовки учасників: обирається дуже гостра тема, визначається авторитетний, ерудований ведучий дискусії, розробляються питання, які стимулювали б учасників до суперечки.
Лекція - це розгорнутий і організований в доступній формі системний виклад тієї чи іншої проблеми соціально-політичного, морального, ідейно-естетичного змісту. Логічним центром лекції є якесь теоретичне узагальнення, а конкретні факти служать ілюстрацією.
Лекція характеризується:
а) переконливістю доводів і аргументів;
б) обґрунтуванням і композиційною стрункістю;
в) пафосом;
г) сам виклад повинен сприяти ідейному й емоційному впливу
НАВIЮВАННЯ - метод психологічного впливу на людину, розрахований на некритичне сприйняття нею слів, думок, що приводить людину до певного стану, почуттів, здійснення вчинків, якi не властиві для даного етапу розвитку iндивiда.
Сутність методу переконання в тому, щоб забезпечити свідоме і активне засвоєння учнями інформації про норми і правила поведінки, позитивне ставлення до цієї інформації і сприяння її перетворенню в стійкі переконання, спонукання до конкретної діяльності.
Якщо переконання сприяє становленню певного світогляду, світоглядної позиції з опорою на свідомість, і це, переважно стосується вихованців старших класів, то навіювання зорієнтоване переважно на чуттєву сферу дитини і є дієвою в ранньому віці
Метод прикладу — це метод впливу на свідомість, почуття, поведінку особистості через наслідування, бо діти навчаються раніше наслідувати, ніж пізнавати. Виховний вплив прикладу — це своєрідна наочність у виховній роботі.
