Метод (від грец. «metodos» - шлях) – шлях досягнення визначеної мети.
Методи виховання – це конкретні шляхи впливу на свідомість, почуття, волю, поведінку вихованців з метою вирішення педагогічних завдань у процесі спільної діяльності вихованців і вихователів.
Не існує універсальних методів виховання. Але завдання удосконалення методів є необхідною умовою будь-якого процесу виховання. Такі частинні удосконалення методів називають прийомами виховання.
Прийом виховання – це частина, елемент загального методу, необхідний для ефективнішого застосування методу в конкретній ситуації.
Окрім методів і прийомів, у виховній роботі використовують засоби виховання.
Основоположником методів виховання вважають німецького педагога Йогана Гербарта.
Різноманітні погляди сучасних науковців на поняття методу виховання.
Одні вчені Г.І.Щукіна, М. Красовицький, М.М.Фіцула під методами виховання розуміють способи взаємозв’язаної діяльності вихователя і вихованців, спрямованої на формування у вихованців поглядів, переконань, навичок і звичок поведінки;
Інші І.П.Підласий, Г.П.Волкова, В.П.Галузяк, М.І.Сметанський, В.І.Шахов) розуміють методи виховання як шляхи досягнення виховних цілей, завдяки яким реалізуються як загальні цілі виховання, зумовлені суспільством, так і конкретні завдання педагогіки.
О. Вишневський – як виховний “інструментарій”. У цьому визначенні метод має гуманістичний напрям.
Польський же вчений Войцех Соборекі взагалі вважає, що стосовно виховання не можна думати в категоріях методів, способів впливу, передчування чи моделювання, бо виховання, на його думку, є “мистецтвом відкритого спілкування, воно не вкладається в поняття “методів”.
Так, виховуючи милосердя, вихователь може пояснити суть поняття милосердя, а може переконати у необхідності благодійної діяльності, на прикладі проявити благодійність. При цьому він схвалює позитивні вчинки учнів, засуджує байдужість, черствість.
Метод реалізується через різні прийоми.
Прийом виховання — це складова частина, деталь загального методу, окрема дія (вплив), необхідна для більшої ефективності виховання.
Наприклад, такий метод як бесіда з учнями будується як ціла система прийомів: прийом яскравого початку, прийом звертання до життєвого досвіду дітей, прийоми утримання і переключення уваги, прийом завершення розмови тощо. Тому деякі дослідники розглядають методи виховання як певну сукупність прийомів виховної взаємодії з вихованцями.
Від методів і прийомів виховання слід відрізняти засоби виховання.
Засоби виховання – це доцільно організовані методичні шляхи розв’язання виховних завдань.
До засобів належать: предмети; надбання матеріальної та духовної культури наукової літератури; засоби масової інформації; слово вчителя;
види діяльності;
Метод сам по собі не може бути ні гарним, ні поганим.
Підходи до класифікації методів виховання.
Дослідження українських науковців показують, що і в педагогіці існує до чотирьох тисяч методів виховання, а вчителі та класні керівники володіють 15.
Для зручності вивчення та користування методи виховання класифікують за певними ознаками.
підходи до класифікації методів виховання з боку окремих вчених педагогів:
Н. Болдирєв. К. Гончаров, Ф. Ф. Корольов, називають три групи методів:
• переконання• вправляння,• заохочення і покарання;
До цієї класифікації наближається група загальних методів виховання Т.А.Ільїна, І.Т. Огороднікова, що включає:
• методи переконання,• організації діяльності,• стимулювання поведінки школярів
І.С. Мар'єнко, М.Д. Ярмаченко умовно всі методи ділять на шість груп:
• репродуктивно-пояснювальні;• привчання і вправи:• проблемно-ситуативні;
• стимулювання;• гальмування;• керівництво самовихованням учнів.
М.Г.Стельмахович у царині педагогіки родинного виховання виділяв такі три традиційні й нетрадиційні методи:
• традиційні • нетрадиційні • загальні й часткові;
• в окрему групу методів включалися молитва та святі тайни
І. Поширеною у педагогічній літературі є класифікація методів виховання за ознакою спрямованості на інтелектуальну, поведінково-діяльнісну, та емоційно-вольову сфери виховання.
Найбільш поширеним групуванням методів виховання за їх ознаками є класифікація Ю.К.Бабанського:
Методи формування свідомості учнів (словесні: розповідь, пояснення, бесіда, лекція, диспут; метод прикладу.
методи організації діяльності і формування досвіду суспільної поведінки.
методи стимулювання діяльності і поведінки.
методи педагогічної підтримки.
Однією з найпоширеніших є класифікація методів виховання В.Сластьоніна, Н. Волкової:
• методи формування свідомості особистості: бесіди, лекції, методи дискусії, переконання, навіювання, приклад.
• методи організації діяльності, спілкування, формування позитивного досвіду суспільної поведінки: привчання, педагогічна вимога, громадська думка, довір'я, тренування, створення виховних позицій, прогнозування.
• методи стимулювання діяльності й поведінки: гра, змагання, заохочення, покарання.
• методи самовиховання: самопізнання, самооцінка, саморегуляція.
• Г.І. Щукіна поділяє методи на:
• методи формування суспільної свідомості,
• методи формування суспільної поведінки,
• методи стимулювання,
• методи самовиховання.
М. Фіцула виділяє:
• методи формування свідомості (словесні методи:(роз'яснення, бесіда, лекція, диспут); метод прикладу;
• методи формування суспільної поведінки (педагогічна вимога, громадська думка, вправлення, привчання, доручення, створення виховуючих ситуацій);
• методи стимулювання діяльності та поведінки (змагання, заохочення і покарання);
• методи контролю та аналізу ефективності виховання (педагогічне спостереження, бесіду, опитування (анкетне, усне)» аналіз результатів суспільно корисної роботи, виконання доручень, створення ситуацій для вивчення поведінки учнів).
Можна подати ще ряд підходів до класифікації методів виховання. Але суть полягає в тому, який варіант є найбільш ефективним для реалізації мети виховання, чи відповідає метод виховним цілям і завданням і чи забезпечує їхню реалізацію (мета умова)