Серед прозових творів П. Куліша найвизначнішим є «Чорна рада. Хроніка 1663 року» — перший в укр. літ. історичний роман. Центральним у «Чорній раді» є конфлікт, який став наскрізним у творчості Куліша,— між державо будівничим і руїнницьким явищами в укр. історії. Перший у романі уособлює старшина городових козаків (Сомко, Шрам), другий — запорозька стихія і національно несвідома, схильна до бунту частина селян і міщан. У виснажливій боротьбі цих двох сил – державо будівничої та руїнницької - і вбачає письменник трагедію України. Автор, з одного боку, поетизує Запорожжя, а з іншого — показує запорозький військовий уклад як вибухонебезпечне явище, загрозливе для громадянського миру і формування гетьманської держави. Основні персонажі «Чорної ради», виявляючи своє ставлення до сусп.-історичних подій, постають живими психологічними типами, переконливими суспільними та індивідуальними характерами і водночас несуть певну ідею, закладену в них автором. Ідеалом Сомка й Шрама є укр. автономна феодальна держава (можливості для формування укр. державності); Божого чоловіка (кобзаря) — індивідуальна моральна чистота, духовне самовдосконалення; курінного отамана Кирила Тура — ірраціональне життя за незвіданими законами серця; старого запорожця Пугача — соц. рівність, демократична козацька республіка, знищення форми приватної власності, втілення в життя месіанського — соц.-визвольного — призначення Запорозької Січі; пана Череваня — заможне хуторянське життя; Петра й Лесі — сімейна ідилія. «Чорна рада» побудована на протиставленні ідеологічних і моральних позицій різних персонажів, що характерно для романного мислення Куліша.Усі історичні персонажі роману, крім Сомка, — Брюховецький, Васюта, Вуяхевич — позначені владою й користолюбством, зажерливістю й підступністю. Автор ставиться до них з неприхованою антипатією. Батько і син Шрами, Сомко щиро засмучені долею рідного краю, усе роблять, аби не допустити брюховецьких та їм подібних до влади, проте, на жаль, це не вдається. Сомка та його побратимів змальовано в романі найповніше і найпозитивніше. Образ Шрама, козацького полковника і священика в одній особі, — це узагальнення характеру запорожців-старшин, їхніх звичаїв і патріотизму. Найяскравіший з образів козаків — Кирило Тур. Для Кирила, за його ж словами, Січ — мати, а Луг — батько. Хоробрий лицар, бунтарської і дещо химерної вдачі, Кирило не має корисливих інтересів, прагне до незалежності, відчайдушних вчинків і козацького побратимства. Центральним же у романі є образ соц. низів, черні (звідси й назва «Чорна рада»). Це узагальнений демократичний образ укр. народу — запорозьких козаків, міщан, селян тощо.
