Шевченко вбачав у творах Марка Вовчка ту викривальну силу, яка звучала і в його поетичних творах. У письменниці звучав заклик до волі, вільного життя, бо неволя не може зробити людину щасливою. А вільна людина може здолати будь-які перешкоди, чому є свідчення і життя Кобзаря, і творчість обох митців. Письменниця глибоко усвідомлювала вищу місію письменника-гуманіста, борця проти насильства над людиною, за національне відродження й культурне збагачення суспільства й високо несла її протягом всього життя. Під впливом "Кобзаря" Т. Шевченка Марко Вовчок пише про тяжку жіночу недолю, продовживши тему жінки-страдниці, розпочату поетом. Вона ще гостріше викривала злиденне життя укр. Селян. Марко Вовчок – одна з найталановитіших послідовниць Т. Шевченка, його названа «доня». Розробляє жанр психологічної повісті («Три долі»), пише історичні твори («Кармелюк») та твори для дітей. друкує казки та оповідання, написані французькою мовою. Оцінка творчості М. Вовчка опирається на відгуки Тараса Шевченка. Він вбачав у її творах зразок реалістичного зображення трагічної долі кріпаків, зокрема жінки, романтичне уславлення визвольної боротьби народу. Причина страждань простої трудової людини для неї – загальне «громадське лихо». Однак в деяких її творах переважають риси романтизму. Особливості стилю: твори композиційно сконцентровані, сюжет стрімкий і стислий, високого мистецтва досягла в оповіданні-«долі», багатство мови, ліризм, близький до народної творчості. Марко Вовчок відіграла першорядну роль у процесі становлення української реалістичної прози. Вона продовжила традиції Шевченка, що знаменувались могутнім розвитком визвольних ідей, утвердженням літератури на грунті глибокої народності. Марко Вовчок була новатором в українській прозі. Вона внесла нові, злободенні теми в літературу і твердо стала в українській прозі на шлях критичного реалізму. Марко Вовчок утвердила в українській прозі нові принципи розповіді, що відрізняються від розповідної манери. У творах Марка Вовчка розповідає не моралізатор, а здебільшого учасник подій. Письменниця надає слово для розповіді людині, яка відчула на собі тягар гноблення. Марко Вовчок малює яскраві образи, глибоко розкриваючи взаємини між кріпаками і кріпосниками. Герої оповідань висловлюють свій біль, говорять про неправду, про жорстоке ставлення до народу. Автор ніби перевтілюється у простого селянина. Через це читач краще уявляє характер персонажа.
