Поему "Сова" Т. Шевченко написав після повернення з подорожі Україною. За жанром "Сова" – ліро-епічна соціально-побутова поема, тематично належить до групи Шевченкових творів, у центрі уваги яких соціальний конфлікт, що руйнує долю головної героїні, пов'язаний із колізією багаті-бідні. Зрештою конфлікт набуває морально-етичного характеру. У психологічному плані він зображує трагедію матері не як особисте її горе, а як соціальну трагедію вдови-наймички. За її плач діти дражнять нещасну Совою. Цей образ набирає алегоричного характеру, стає символом горя, страждань народу. Позицію "автора"-розповідача виражено ліричною манерою (вигуки, риторичні запитання). Соціальні причини трагедії матері глибоко розкрито саме в поемі “Сова”, розгорнута жахлива картина рекрутського прийому і показу страждань матері-вдови, розлученої зі своїм сином.Світлі тони змінюються похмурими: вмирає батько, мати осталася вдовою, хоч і молодою, пішла в найми, день і ніч працювала. І знову всі її турботи про сина: вона йому жупанок купила, віддала до школи. Світла радість засяяла в материному серці, діждалась вона – син виріс. Та не довго тішилась цією радістю бідна мати. Прийшло горе: “стали хлопців в кайдани кувати”. На солдатську каторгу віддали і вдовиного сина. Почалось тяжке поневіряння самотньої матері по наймах, вона стає жебрачкою, від туги за сином і невимовних страждань божеволіє. Отже, Шевченко показує, що причиною трагедії бідної матері є не тільки царська рекрутчина, а й панівні в кріпосницькому селі соціальні відносини, породжені його розшаруванням на бідних і багатих. У романтичній фольклорно-пісенній поемі «Сова» Шевченко змалював і осудив одне з найстрашніших лих тогочасного народного життя — солдатчину, запроваджену Катериною II. Героїня поеми — стара наймичка-вдова — жертва не тільки безжалісної машини самодержавства, а й заможних селян, які віддали в рекрути замість своїх дітей її єдиного сина. У творі своєрідно поєднується реалістично зображене соціальне тло з сентиментально окресленим та романтично ідеалізованим образом героїні, смисл існування якої сконцентрований на синові. Розв'язка твору — типово романтична. Образ удови — це образ людини глибокого почуття, усе життя якої — материнський подвиг.
